Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Загороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А 1231 про стягнення коштів,

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що наказом Командувача повітряних Сил Збройних Сил України від 31 липня 2009 року № 47-пм його звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту та з 30 жовтня 2009 року виключено зі списків особового складу згідно із наказом від 30 жовтня 2009 року № 251. Вказує, що під час проходження служби відповідач виплачував йому надбавки за кваліфікацію та особливі умови служби у розмірі меншому, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (1294-2007-п) (далі - постанова КМУ № 1294). Крім того, йому не виплачена компенсація за речове майно на суму 4763,15 грн. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд стягнути з Військової частини А 1231 2482,55 грн недоплаченого грошового забезпечення, 4763,15 грн заборгованості по речовому майну та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, не взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" (1444-2004-п) та наказ Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (z0638-08) , яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Зазначає, що суди безпідставно не застосували норми Кодексу законів про працю України (322-08) в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Військовій частині А 1231 на різних посадах.

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 31 липня 2009 року № 47-пм позивача звільнено з військової служби у запас (у зв'язку із закінченням строку контракту) за підпунктом "а" частини 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) та з 30 жовтня 2009 року виключено зі списків особового складу.

При звільнені йому не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 4763,15 грн, що підтверджується довідкою Військової частини А 1231 від 30 жовтня 2009 року № 251.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини 2 статті 9 зазначеного Закону зупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Цей Закон згідно Прикінцевих положень набрав чинності з 01 січня 2007 року. Проте, дія пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) виключена.

Лише після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 (v010p710-08) положення пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відновили свою редакцію, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з моменту ухвалення цього Рішення.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення грошової компенсації замість речового майна, оскільки Закон № 2011-XII (2011-12) не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (1444-2004-п) , не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Зазначена правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2012 року № 21-345а12, 19 березня 2013 року № 21-38а13, 11 червня 2013 року № 21-156а13, 22 жовтня 2013 року № 21-286а13, які відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

Тому в цій частині судові рішення відповідають обставинам справи та вимогам закону, підстави для їх скасування відсутні.

В частині вимог про перерахунок розміру надбавки за кваліфікацію та надбавки за особливі умови служби які ОСОБА_4 отримував під час проходження служби в розмірах 5,5 відсотків та 15,5 відсотків відповідно, суди виходили з наступного.

Виплата цих додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу передбачена постановою КМУ № 1294 (1294-2007-п) , зокрема, їх вид і розмір визначені додатками 25-28. Так, додатком 25 встановлено виплату 20 відсотків надбавки за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя.

Згідно із пунктом 2 постанови КМУ № 1294 (1294-2007-п) виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, яке 11 червня 2008 року видало наказ № 260 про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція).

Розділом XIV цієї Інструкції встановлені правила виплати надбавки за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, зокрема, пунктом 14.2.5 передбачено, що надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя в розмірі 25 відсотків посадового окладу виплачується особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, на посадах в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах високомобільних десантних військ і спеціального призначення, у військових навчальних закладах, що готують осіб офіцерського складу для високомобільних десантних військ, десантно-штурмових підрозділах (згідно з переліком органів управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів, затвердженим Міністром оборони України), у пошуково-рятувальній і парашутно-десантній службах авіації - за умови виконання в минулому році річних норм стрибків з парашутом, передбачених затвердженими в установленому порядку планами бойової підготовки, але не менше річних норм, визначених Міністром оборони України для обчислення вислуги років для виходу на пенсію на пільгових умовах, а парашутистам- випробувачам - за умови проведення протягом року льотних випробувань.

Судами встановлено, що за посадою ОСОБА_4 не відносився до осіб льотного та наземного складу авіації, а займав посаду, що передбачала забезпечення безпеки польотів літаків та вертольотів і яка не відноситься до аеромобільних військ та частин спеціального призначення, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати надбавки позивачу за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком в розмірі 100 відсотків.

За наведених обставин, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог про перерахунок надбавки за кваліфікацію, то відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди посилались на те, що відповідач правомірно виплачував позивачу цю надбавку в розмірі 50 відсотків від розміру, встановленого додатком 25 постанови КМУ № 1294 (1294-2007-п) з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 7 цієї постанови.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

За умовами пункту 7 цієї постанови КМУ № 1294 (1294-2007-п) до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Відповідне урегулювання додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28 здійснене в межах наданих постановою КМУ № 1294 (1294-2007-п) повноважень Міністерством оборони шляхом видання наказу № 260 від 11 червня 2008 року про затвердження Інструкції.

Згідно із пунктом 2 вказаного наказу Інструкція застосовується з 01 січня 2008 року.

Правила виплати надбавки за кваліфікацію для військовослужбовців категорії майстра визначені розділом XІX Інструкції, пунктом 19.1.1, якої встановлено, що особам офіцерського складу, крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що мають клас майстра виплачується надбавка за кваліфікацію у розмірі 11 відсотків.

Отже, відповідно до наведених норм, військовослужбовцям, що мають клас майстра з 01 січня 2008 року виплачується надбавка за кваліфікацію у розмірі 11 відсотків.

При цьому, згідно з пунктом 1.9 цієї Інструкції грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, виплата надбавки за кваліфікацію залежить від асигнувань, виділених на утримання військової частини.

Визначаючи розмір цієї надбавки ОСОБА_4, відповідач послався на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10 вересня 2008 року № 248/9/376, із змісту якого видно, що особам рядового, сержантського та старшинського складу, що проходять військову службу за контрактом призначення, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових), визначених додатком 25 до цієї постанови, провадиться в обсязі 100 відсотків установленого розміру.

Тому, єдиною підставою для зменшення розміру зазначеної надбавки могло бути лише відсутність асигнувань на її виплату. Проте, вирішуючи спір, суди не дали належної оцінки вказаним обставинам та не перевірили причини виплати позивачу надбавки за кваліфікацію в розмірі меншому, ніж встановлено законом.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови позовних вимог щодо перерахунку надбавки за кваліфікацію в розмірі 11 відсотків, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Що стосується вимоги ОСОБА_4 виплатити йому компенсацію за затримку остаточного розрахунку при звільненні, виходячи із середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то відмовляючи в цій частині позову, суди правильно зазначили, що КЗпП України (322-08) не регулює правовідносини, пов'язані з проходженням військової служби, а спеціальні закони, положення та інструкції не передбачають стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В цій частині підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову про перерахунок надбавки за кваліфікацію в розмірі 11 відсотків скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.