Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ромни та Роменському районі (далі - УПФ) до відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області (далі - ВДВС) про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження за касаційною скаргою ВДВС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, -

У січні 2014 року представник УПФ звернувся в суд з адміністративним позовом, відповідно до якого просив скасувати постанову державного виконавця ВДВС від 26.12.2013 року ВП № 41314089 про закінчення виконавчого провадження.

Посилався на незаконність оскаржуваної постанови, оскільки вона винесена з порушенням вимог, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, позов задоволено. Скасовано оскаржувану постанову.

У касаційній скарзі представник ВДВС, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про визнання правомірними дій державного виконавця та постанови про закінчення виконавчого провадження. Зазначає, що до спірних правовідносин судами невірно застосовані норми права, що, в свою чергу, призвело до не з'ясування всіх обставин у справі, які мають суттєве значення.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки процедуру щодо ліквідації дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України" "Роменський КХП") завершено не було. Зокрема, до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про припинення ДП ДАК "Хліб України".

Такий висновок є законним та обґрунтованим.

Перелік підстав до закінчення виконавчого провадження наведено у статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

Відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Порядок ліквідації юридичної особи визначений статтею 111 Цивільного кодексу України. Згідно частини п'ятої зазначеної статті юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані норми кореспондуються з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України, частиною другою статті 33 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та визначають аналогічний порядок припинення юридичної особи.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ДП ДАК "Хліб України" "Роменський КХП" на час прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження не ліквідовано.

23.09.2013 року на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 (764-2010-п) (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 626 (626-2013-п) ) щодо ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Роменський КХП", Державною акціонерною компанією "Хліб України" видано наказ № 76 про утворення комісії з ліквідації зазначеного підприємства, визначено строк для заявлення кредиторами вимог до підприємства, зобов'язано здійснити заходи з ліквідації у відповідності до вимог чинного законодавства та скласти ліквідаційний баланс.

Зазначені обставини свідчать про здійснення ліквідаційної процедури юридичної особи, а не її остаточну ліквідацію.

З урахуванням наведеного, доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.