2-а-6640/10/2270 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість - 21.07.2014 Прийняття

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2010 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницьку від 26.05.2010 № 0001801702/0, від 25.06.2010 № 0001801702/1/4772, від 06.09.2010 № 0001801702/2/6064 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 17268 грн., у т.ч. основного платежу в сумі 11512 грн.. штрафних санкцій в розмірі 5756 грн., від 26.05.2010 № 0001811702/0, від 25.06.2010 № 0001811702/1/4772, від 06.09.2010 № 0001811702/2/6065 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 42810 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

У справі, відповідно до ст. 55 КАС України проведено заміну сторони відповідача на правонаступника Державну податкову інспекцію у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 4315/17-1/НОМЕР_1 від 13.05.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 внаслідок чого занижено податкове зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 43132,10 грн., у т.ч. з 01.07.2007 по 31.12.2007 на 1250 грн., 2008 рік - 15363 грн., з 0101.2009 по 30.09.2009 в сумі 322 грн., з 30.09.2009 по 21.12.2009 в сумі 26197,10 грн., та пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено суму ПДВ що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 11512 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010: № 0001811702/2/6065, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 43132,10 грн., та № 0001801702/2/6064, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 11512 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5756 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді з 01.01.2007 по 31.12.2009, що перевірявся відповідачем, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності зі сплатою єдиного податку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що отримання позивачем виручки у період з 01.01.2007 по 30.06.2007 в сумі 527218,78 грн. та у період з 01.10.2009 по 31.12.2009 в розмірі 869610 грн. знайшло своє підтвердження, у зв?язку з чим податковим органом правильно здійснено нарахування податкових зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, оскільки позивач втратив право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, виходив з того, що перевищення позивачем граничного розміру виручки, встановленого ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у 2007 році не знайшло свого підтвердження, щодо перевищення граничного розміру виручки у період з 01.10.2009 по 31.12.2009, то наслідком цього є обов?язок суб?єкта підприємницької діяльності перейти з наступного періоду на загальну систему оподаткування, а до закінчення кварталу, в якому відбулось порушення умов Указу, доходи обкладаються єдиним податком. Крім того, оскільки у позивач не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у період з 01.01.2008 по 31.12.2009. у нього не було підстав подавати податкові декларації до податкового органу та нараховувати податкові зобов?язання з податку на додану вартість.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на таке. Указом Президента України від 03.07.98 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 (746/99) , далі - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян - суб'єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.

Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (z0752-99) (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 № 521 (z0049-02) ). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період 2007, 2008, 2009 років перебував на спрощеній системі оподаткування, шляхом отримання у органів податкової служби відповідних свідоцтв платника єдиного податку.

Видача податковим органом позивачу свідоцтв платника єдиного податку, за відсутності доказів порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, визначених ст.1 Указу, зокрема, щодо граничного розміру виручки, виключає підстави для донарахування йому податкових зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб, у зв?язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу податкових зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб за період 2007, 2008 та з 01.01.2009 по 30.09.2009 є правильними.

Щодо перевищення позивачем граничного розміру виручки, встановленого ст.1 Указу, у період з 30.09.2009 по 31.12.2009, то доходи, отримані фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , підлягають оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , який, згідно із п. 22.10 ст. 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Оскільки втрата позивачем права перебувати на спрощеній системі оподаткування пов'язана із перевищенням граничного розміру виручки, обов??язок перейти на загальну систему оподаткування виникає у позивача, починаючи з наступного звітного періоду, при цьому оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб підлягають доходи, отримані позивачем після вчинення господарської операції, з якою пов?язується таке перевищення, а не за весь звітний період .

Таким чином, для правильного вирішення даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити обсяг виручки, отриманої позивачем за період з 30.09.2009 по 31.12.2009, встановити господарські операції, за наслідками вчинення яких відбулося таке перевищення та визначити чистий дохід, який підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , який, згідно із п. 22.10 ст. 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 (727/98) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.

Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , на платника можливе лише з моменту втрати визначеного статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) статусу платника єдиного податку.

Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанню локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, обрахування встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.

При цьому абз. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону передбачено: якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

При цьому, слід врахувати, що виходячи із положень абз. 4 п. 9.4 Закону, особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У зв?язку з чим факт перевищення позивачем встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій після переходу на загальну систему оподаткування з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість підлягає встановленню судом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.