800/903/13 Про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову відкрити дисциплінарне провадження щодо судді районного суду - 26.12.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення № 2961/дп-13 від 17 жовтня 2013 року, визнання протиправними дій по відмові у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 та зобов'язання відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7,-

28 листопада 2013 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України) про скасування рішення № 2961/дп-13 від 17 жовтня 2013 року, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 2 вересня 2013 року звернувся до відповідача із заявою щодо неправомірної поведінки судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7. 17 жовтня 2013 року Комісія прийняла рішення № 2961/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7. Вважає, що відповідач упереджено поставився до його доводів, провів перевірку заяви поверхнево та необ'єктивно, без дотримання принципу рівності та недискримінаційності, без врахування його права на участь у процесі прийняття рішення. У рішенні від 17 жовтня 2013 року відсутнє обґрунтування щодо порушення суддею 72-годинного терміну розгляду справи; ігнорування нею безумовного виконання судових рішень та нереагування на порушення закону прокурором, в зв'язку з чим просив:

- скасувати рішення ВККС України № 2961/дп-13 від 17 жовтня 2013 року;

- визнати дії (відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7) протиправними;

- зобов'язати ВККС України відкрити дисциплінарне провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Вказав, що скарга ОСОБА_4 була розподілена члену Комісії Колеснік Г.А., яка перевірила факти, викладені у скарзі, та склала висновок з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7, а 17 жовтня 2013 року на засіданні ВККС України було прийняте відповідне рішення № 2961/дп-13. Як встановлено Комісією, позивач в своїй скарзі на дії судді фактично не погоджувався з діями та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 17 липня 2013 року. Дана ухвала була оскаржена до апеляційного суду м. Києва, який ухвалою від 25 липня 2013 року відмовив у відкритті провадження, а, отже, позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду. Доводи ОСОБА_4, викладені у скарзі, можуть бути використані позивачем в разі його звернення до суду касаційної інстанції, що узгоджується з позицією Конституційного суду України, викладеною в Рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року (v002p710-11) . Комісія не є органом правосуддя і не вправі надавати правову оцінку ухваленим судовим рішенням, не наділена повноваженнями перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень. Вважає, що відповідач при прийнятті вказаного рішення діяв в межах повноважень, передбачених Законом, прав та інтересів позивача не порушив. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення (справа № 757/14745/13-к).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року (суддя ОСОБА_7) ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні його скарги.

Ухвалою колегії суддів судової падати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2013 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року.

2 вересня 2013 року до ВККС України надійшла заява ОСОБА_4(зареєстрована за № 8вк-6239/13), в якій він просив притягнути суддю Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності, оскільки суддя умисно не вирішила справу відповідно до Конституції та законів України, чим проігнорувала:

- частини другу та третю статті 306 КПК України (не розглянула скаргу протягом 72 годин навіть за відсутністю прокурора);

- частину другу статті 21 КПК України щодо "безумовного виконання" постанови від 4 квітня 2013 року у справі №757/3897/13-к і ухвали від 14 травня 2013 року у справі № 10/796/377/2013 та пункт 12 Розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) щодо "порядку виконання";

- очевидні порушення прокурором частин 1-3 статті 214 КПК України та умисно не відреагував відповідним чином згідно пункту третього частини другої статті 307, статті другої, частини першої статті 7 КПК України.

Також в своїй скарзі ОСОБА_4 зазначив, що суддя ОСОБА_7 умисно порушила принцип змагальності сторін та диспозитивність судочинства, оскільки розглянула справу не на підставі доказів, наданих ним у судовому засіданні.

Листом від 16 вересня 2013 року № 8вк-6239/13 член Комісії Колеснік Г.А. витребувала обґрунтовані пояснення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 стосовно обставин, викладених у заяві ОСОБА_4

Витребувані документи були отримані Комісією 2 жовтня 2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

За результатами перевірки звернення ОСОБА_4 2 жовтня 2013 року членом ВККС України Колеснік Г.А. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи за заявою ОСОБА_4 відносно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7

17 жовтня 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 2961/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 Заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення мотивоване тим, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України не є органом правосуддя і не уповноважена визначати законність і обґрунтованість судових рішень. Законність та обґрунтованість судових рішень визначається лише у встановленому законом апеляційному чи касаційному порядку, про що Конституційний Суд України зазначив в Рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року (v002p710-11) . Заявник скористався своїм правом на апеляційне оскарження процесуального рішення. Матеріали перевірки не містять доказів, які б свідчили про вчинення суддею дисциплінарного проступку, порушення нею вимог щодо її статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Отже, не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у діях судді ОСОБА_7 підстав, передбачених нормами статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для відкриття стосовно неї дисциплінарної справи.

Не погоджуючись із діями ВККС України (відмовою у відкритті дисциплінарного провадження ) та самим рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана правомірність дій та законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) (далі - Закон № 2453) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (v1802695-11) (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13) (далі - Регламент).

Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (v009p710-97) (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивача та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7

За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії Колеснік Г.А. 2 жовтня 2013 року був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи за заявою ОСОБА_4 відносно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7

Вказаний висновок разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.

ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_4, прийнявши 17 жовтня 2013 року відповідне рішення № 2961/дп-13 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.

Про прийняте рішення ОСОБА_4 був повідомлений листом від 17 жовтня 2013 року вих. № 8вк-6239/13 за підписом члена Комісії Колеснік Г.А.

Копія прийнятого рішення ВККС від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_4 була надіслана супровідним листом від 7 листопада 2013 року за підписом члена Комісії Колеснік Г.А. вих. № 8вк-6239/13-к (заява ОСОБА_4 від 25 жовтня 2013 року вх. № 1089).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивачки, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453 незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 2453 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції (254к/96-ВР) і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції (254к/96-ВР) і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (v019p710-04) вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004) (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Згідно із пунктом третім Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Трохейм, 27 вересня 2007 року) той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді. Тим не менш, будь яка спроба представників законодавчої і виконавчої влади притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за винесення конкретного рішення (якщо відсутнє кримінальне діяння чи пряме нехтування професійними суддівськими стандартами) є невиправданим втручанням а судовий процес і становить пряму загрозу незалежності суддів.

Відповідно до пункту "b" розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дії по відмові у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 та скасування рішення № 2961/дп-13 від 17 жовтня 2013 року.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача відкрити дисциплінарне провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7, колегія суддів зазначає, що вони є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дії по відмові у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 та скасування рішення № 2961/дп-13 від 17 жовтня 2013 року, тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159- 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення № 2961/дп-13 від 17 жовтня 2013 року, визнання протиправними дій по відмові у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 та зобов'язання відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7.