2а/1570/5274/11 Про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість - 31.03.2014 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Іллічівський паливний термінал" звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби, № 0000282301 від 01.07.2011 повністю та № 0000292301 від 01.07.2011 в частині нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 10 660 056 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 01.07.2011; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000292301 від 01.07.2011 в частині нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 10 660 056 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ПАТ "Іллічівський паливний термінал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, складено акт № 1376/23-0301/31886323 від 17.06.2011, в якому зафіксовані порушення: п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 10 867 009 грн., у т.ч.: за І квартал 2010 року у сумі 632 198 грн., за півріччя 2010 року у сумі 1 020 888 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 2 464 311 грн., за 2010 рік у сумі 10 867 009 грн.; п. п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий - листопад 2010 року у загальній сумі 17 352 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.07.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000282301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21 690 грн., в т.ч.: 17 352 грн. основного платежу та 4 338 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000292301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 867 009 грн.

Позивач до суду оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000292301 від 01.07.2011 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 660 056 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 01.07.2011 повністю.

Актом перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат в 2010 році віднесені витрати на придбання послуг Одеського Технічного Центру по обробці документів на суму 10 480 286 грн. та інших послуг отриманих позивачем на загальну суму 165 000 грн. за період І-IV кварталу 2010 року, не підтверджені документами, що мають юридичну чинність і доказовість, а саме: у зв'язку з відсутністю в актах виконаних робіт зазначення обсягів послуг і одиниць їх виміру; податковий кредит з податку на додану вартість завищено позивачем у зв'язку з виявленими відхиленнями, встановленими "Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ "Іллічівський паливний термінал" та його контрагентів.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ "Іллічівський паливний термінал" та Одеський ТехПД були укладені договори № 5061 від 01.08.2004 про подачу та збирання вагонів між Одеською залізницею та ПАТ "Іллічівський паливний термінал" при станції Іллічівськ - Поромна, строком дії на п'ять років та додаткові угоди до Договору № 5061 від 28.01.2010, 09.06.2010, 21.06.2010, а також № 1/78 про подачу та збирання вагонів, укладений між Одеською залізницею та ПАТ "Іллічівський паливний термінал" від 01.09.2010, також з терміном виконання - п'ять років.

На надання юридичних послуг між ПАТ "Іллічівський паливний термінал" та ТОВ "Юридичний департамент інституту стратегічних проблем економіки" були укладені договори № 65-10 від 01.04.2010 про надання юридичних послуг, строком дії - один рік, ТОВ "Юридична компанія "Класик" № 10/2010 від 04.01.2010 про надання юридичних послуг, зі строком дії до 31.12.2010, ПП "Юридична фірма "Анвальт" № 11/06 від 01.06.2006 про надання юридичних послуг, зі строком дії - 1 рік, котрий продовжувався додатковими угодами № 1 від 29.12.2006 строком - на рік, № 2 від 31.12.2006 строком - на рік, № 3 від 31.12.2008, строком - на рік, № 4 від 01.07.2009, строком - до кінця року, № 5 від 31.12.2009, строком - на рік, та з Аудиторсько-консалтинговою фірмою "ЮгПлюс" договір № 57-09 від 07.04.2009 про надання аудиторських послуг, строком до 31.03.2010.

Згідно акту перевірки, у лютому 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 117 грн. за операціями з Державною інспекцією з енергозбереження (стан 3 - прийнято рішення про припинення).

У березні та квітні 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3 307 грн. та 6 423 грн., відповідно, за операціями з TOB "РЕОН" (стан 8 - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

У червні 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 290 грн. за операціями з TOB "АКРОСС ЛТД" (стан 23 - місцезнаходження не встановлено).

У вересні 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 466 грн. за операціями з ПП "УКРОЙЛТЕХПОСТАЧ" (стан 8 - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

У жовтні та листопаді 2010 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 3 110 грн. та 3 110 грн., відповідно, за операціями з TOB "ДІОЛ-ПРИНТ" (стан 9 - направлено повідомлення про відсутність).

У листопаді 2010 року ПАТ "Іллічівський паливний термінал" було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 529 грн. за операціями з Джанкойським заводом "ВОДОПРИЛАД" (стан 13 - триває процедура санації боржника).

Вказані суми податку на додану вартість не були відображені зазначеними контрагентами позивача у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суму витрат на придбання послуг ТехПД Одеської залізниці та ТОВ "Юридичний департамент інституту стратегічних проблем економіки", ТОВ "Юридична компанія "Класик", ПП "Юридична фірма "Анвальт", Аудиторсько-консалтингової фірми "ЮгПлюс" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 10 660 056 грн.; відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (TOB "РЕОН", TOB "АКРОСС ЛТД", ПП "УКРОЙЛТЕХПОСТАЧ", TOB "ДІОЛ-ПРИНТ", Джанкойським заводом "ВОДОПРИЛАД"), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (робіт, послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із контрагентами (ТехПД Одеської залізниці та ТОВ "Юридичний департамент інституту стратегічних проблем економіки", ТОВ "Юридична компанія "Класик", ПП "Юридична фірма "Анвальт", Аудиторсько-консалтингової фірми "ЮгПлюс") та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області.