Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013

у справі № 805/748/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асал Дизайн"

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асал Дизайн" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000022320 від 26.12.2012.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Асал Дизайн" з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2012, складено акт № 7459/22-4/34705347 від 12.12.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2009 року - грудень 2010 року у розмірі 21 338 грн., при придбанні ТМЦ та послуг, які у подальшому не приймали участі в оподаткуванні операцій у межах господарської діяльності підприємства; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року - серпень 2012 року на суму 13 192 грн., при придбанні ТМЦ та послуг, які у подальшому не приймали участі в оподаткуванні операцій у межах господарської діяльності підприємства; пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на 437 638 грн. по декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022320 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 472 168 грн.

Розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 472 168 грн. згідно додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року складається з наступних податкових періодів: квітень - грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-серпень 2012 року.

В судовому порядку встановлено, що податок на додану вартість в розмірі 437 638 грн., який включений позивачем до податкового кредиту вересня 2012 року був сплачений при придбанні ТМЦ у період з 01.04.2007 по 30.10.2009.

За період з 01.11.2009 по 30.08.2012 позивачем надавались в оренду власні виробничі потужності, але понесені витрати по придбанню послуг по споживанню електроенергії були реалізовані орендарям не у повному обсязі, а саме: не перевиставлені на суму 19 906 грн.

ТОВ "Асал Дизайн" були придбані послуги по маркетинговому дослідженню, інвентаризації та розробленню проекту землеустрою на земельну ділянку, а саме: по інвентаризації у розмірі 9 810 грн.; по розробленню проекту землеустрою на земельну ділянку на суму 3 508 грн.; по маркетинговому дослідженні на суму 1 306 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на включення до від'ємного значення з податку на додану вартість витрат за придбані послуги по маркетинговому дослідженню, інвентаризації та розробленні проекту землеустрою в розмірі 14 624 та понесених витрат по придбанню послуг по споживанню електроенергії у розмірі 19 906 грн., оскільки актом перевірки встановлено, що позивач в період з 01.11.2009 по 30.09.2012 не здійснював господарську діяльність; не надано позивачем доказів на підтвердження використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача; ТОВ "Асал Дизайн" фактично було зареєстроване 31.10.2006 та відповідно до абз. 2 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до 31.10.2007 не мало права на бюджетне відшкодування, а починаючи з 01.11.2007 отримало право на бюджетне відшкодування; позивачем не задеклароване від'ємне значення, яке виникло за рахунок сплати ПДВ при придбанні ТМЦ та послуг для виготовлення готової продукції за період з 01.04.2007 по 30.10.2009 у розмірі 437 638 грн. у відповідності до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не пізніше 1095 дня.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що від'ємне значення ПДВ у розмірі 437 638 грн. задеклароване позивачем у деклараціях наступних періодів, в т.ч.: в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року; самим актом перевірки встановлено здійснення господарської діяльності позивачем за період з 01.11.2009 по 30.09.2012, а саме: надання в оренду виробничих потужностей.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України (2755-17) , який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В судовому порядку встановлено наявність всіх зазначених підстав у позивача для включення спірної суми податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів.

Крім того, згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до положень пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цих норм (та встановленого в них строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому законодавством порядку.

Проте, відображення позивачем податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовані положення пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .