Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., при секретаріЛуцак А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі № 2а-1870/2036/12

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія"

до: Сумського прикордонного загону Східне регіональне управління

Державної прикордонної служби України

про скасування постанови,-

Відкрите акціонерне товариство "Федеральна пасажирська компанія" (далі - ВАТ "ФПК"), звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування постанови від 10 лютого 2012 року № 98 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави транзиту, що привело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, ВАТ "ФПК"згідно з приписами статті 1 Закону України від 10 січня 2002 року № 2920-ІІІ "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" (надалі - Закон № 2920-ІІІ (2920-14) ) притягнуте до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8,500 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року в задоволені позовних вимог ВАТ "ФПК" відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції і прийняти нове судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 січня 2012 року о 20 год. 00 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 33, сполученням "Москва-Одеса"було виявлено громадянина Киргизії, який пред'явив для паспортного контролю паспорт громадянина Киргизії, який не надає право здійснення перетину державного кордону України, тобто намагався здійснити перетин державного кордону без документів необхідних для в'їзду до держави прямування, в пункті контролю через Державний кордон "Конотоп" Сумського прикордонного загону.

У зв'язку з тим, що у громадянина Киргизії були відсутні документи для перетинання кордону, працівниками відповідача був складений протокол серії СхРУ № 001523 від 27 січня 2012 року(а.с. 69) про адміністративне правопорушення. На підставі вказаного протоколу рішенням № 32 від 27 січня 2012 року (а.с. 68) було відмовлено громадянину Киргизії в перетинанні державного кордону України.

Крім того, 27 січня 2012 року співробітниками прикордонного загону також було складено протокол № 530616 про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень (а.с. 61-62).

10 лютого 2012 року першим заступником начальника Сумського прикордонного загону на підставі протоколу № 530616 від 27січня 2012 року прийнято оскаржувану постанову № 98 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (Російська Федерація) накладено штраф у розмірі 8.500,00 грн. (а.с.16-17).

Відповідно до частини1 статті 1 Закону № 2920-ІІІ підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

За змістом частини 3 статті 1 зазначеного вище Закону перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вище критеріям, оскільки вони не ґрунтуються на повному з'ясуванні обставин справи, що фактично підлягають предмету доказування для цілей вирішення даного спору.

Так, роблячи висновок про те, що у громадянина Киргизії не виявилось належних документів необхідних для в'їзду до держави прямування, що і лягло в основу оспорюваного у вказаній справі рішення, відповідач керувався листом Консульського відділу Міністрества закордонних справ від 39 березня 1995 року № М094/922-95, відповідно до вимог якого, при в'їзді громадян Киргизької Республіки за кордон заповнюється останній аркуш паспорта киргизькою та англійськими мовами, фотокартка скріплюється печатками відділу віз МВС або підрозділів МЗС, дипломатичних представництв та консульських установ Киргизької республіки за кордоном.

В той же час, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України 22 вересня 2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Так, 25 лютого 2004 року між Кабінетом Міністрів України та Урядом Киргизької Республіки укладена Угода про взаємні поїздки громадян.

За змістом статті 1 вказаної Угоди громадяни держави однієї Сторони, у тому числі ті, які проживають в третіх державах, можуть на підставі документів, дійсних для виїзду за кордон, в'їжджати, прямувати транзитом, виїжджати і перебувати на території держави іншої Сторони без віз терміном до 90 (дев'яносто) діб з дня перетину державного кордону. Відповідно до пункту б) статті 2 Угоди документами, дійсними для виїзду за кордон, у розумінні цієї Угоди для громадян Киргизької Республіки є: паспорт громадянина Киргизької Республіки; дипломатичний паспорт; - службовий паспорт; свідоцтво на повернення в Киргизьку Республіку (тільки для повернення в Киргизьку Республіку); посвідчення члена екіпажу повітряного судна (за наявності запису в польотному завданні); посвідчення особи робітника поїзних бригад (за наявності маршрутних листів); посвідчення особи моряка (за наявності суднової ролі або виписки з неї); посвідчення особи співробітника міжурядового фельд'єгерського зв'язку.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не перевірили факту наявності в громадянина Киргизії під час перетину кордону для в'їзду до держави прямування документів, вичерпний перелік яких визначений Угодою від 25 лютого 2004 року між Кабінетом Міністрів України та Урядом Киргизької Республіки про взаємні поїздки громадян, що є необхідним для цілей даної адміністративної справи.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій рішення винесені з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що повно і всебічно не з'ясовано всіх важливих обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року скасувати.

Справу 2а-1870/2036/12 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.