2а-11263/10/2670 Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість - 19.12.2013 Прийняття

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позовні вимоги задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.04.2010 № 0003102303/0 та № 0003112303/0. Рішення судів обґрунтоване висновком про те, що норма підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає застосування штрафних санкцій до платника податків у випадку засудження посадової особи такого платника-юридичної особи за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тоді як такий факт не був встановлений у судовому процесі.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до ТОВ "Бест Кард Сервіс" штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.03.2010 № 424/23-03/31201783, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 3192969,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2007 року, за 2008 рік та 9 місяців 2009 року внаслідок заниження валових доходів за ці звітні податкові періоди на загальну суму 12771877,00 грн.; занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2043732,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2007 року - вересень 2009 року та завищено податковий кредит за податковими деклараціями за квітень, травень 2008 року на 3876,00 грн. та 15479,00 грн. відповідно.

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.03.2010 № 0002142303/0 про визначення ТОВ "Бест Кард Сервіс" податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 4789454,00 грн., в тому числі 3192969,00 грн. - основний платіж та 1596485,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, від 16.03.2010 № 0002132303/0 про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 3094631,00 грн., в тому числі 2063087,00 грн. - основний платіж та 1031544,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Штрафні (фінансові) санкції згідно з цими податковими повідомленнями-рішеннями застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ. Крім того, та на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0003102303/0 про визначення ТОВ "Бест Кард Сервіс" податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1410529,00 грн. ( штрафні (фінансові) санкції) та № 0003112303/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 679337,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (2341-14) .

Норми вказаного підпункту передбачають дві рівнозначні підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій, а саме: засудження платника податків (посадову особу платника податків) за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків (перша) та декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах (друга підстава). Штрафні санкції, встановлені цією нормою, застосовуються додатково до штрафів, встановлених іншими підпунктами ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд обмежився встановленням обставин щодо відсутності вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб позивача за скоєння злочину з ухилення від сплати податків, не врахувавши при цьому, що диспозиція норми підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ містить й іншу підставу для застосування штрафних санкцій: декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Відповідно до примітки до ст. 212 Кримінального кодексу України, до якого відсилає норма підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не були встановлені обставини, що складають другу із зазначених вище підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, що відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входить до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі цього підпункту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо наявності правових підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Як свідчить приєднана до справи копія ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2010, судом відкрито провадження у справі № 2а-13331/10/2670 за позовною заявою ТОВ "Бест Кард Сервіс" про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2010 № 0002142303/0 та № 0002132303/0 (а.с. 77). В разі постановлення судового рішення у цій справі та набрання ним законної сили встановлені в ньому обставини щодо декларування позивачем об'єктів оподаткування в силу частини 1 ст. 72 КАС України можуть мати преюдиційне значення для суду при вирішенні спору.

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.