2а/0570/1367/11 Про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб - 19.12.2013 Прийняття

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 205251,37 грн., у тому числі: штрафні санкції 68978,75 грн. та пеня 239,23 грн., та з податку з доходів фізичних осіб у сумі 64462,17 грн., у т.ч. штрафні санкції - 108,75 грн. та пеня 14,50 грн.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції..

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що в особовому рахунку СПД ОСОБА_2 як платника податків обліковується податковий борг у загальній сумі 269713,54 грн., у тому числі: з податку на додану вартість - 205251,37 грн., в тому числі із штрафних санкцій у сумі 68978,75 грн. та пені - 239,23 грн.; з податку з доходів фізичних осіб - 64462,17 грн., в тому числі із штрафних санкцій у сумі 108,75 грн. та пені - 14,50 грн. Податковий борг в цих сумах виник внаслідок не сплати відповідачем самостійно узгоджених ним податкових зобов'язань із податку на додану вартість в податкових деклараціях за травень, вересень, жовтень, листопад 2010 року в загальній сумі 1795,00 грн., із податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 787,50 грн.; сум податкових зобов'язань, визначених податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями: від 31.03.2006 № 0001081740/ про донарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 146657,13 грн., у т.ч. основний платіж - 97771,42 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 48885,71 грн.; від 28.04.2006 № 0001371740/0 - про донарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 60306,05 грн., у т.ч. основний платіж - 40204,03 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 20102,02 грн. (податкові зобов'язання сплачені відповідачем в сумі 2746,06 грн.); від 04.02.2010 № 0002201700/0 - про донарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 17074,80 грн., у т.ч. основний платіж - 11383,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5691,60 грн.; від 31.03.2006 № 0001091740/0- про донарахування податкових зобов`язань із податку з доходів фізичних осіб у сумі 69906,56 грн., у т.ч. основний платіж - 63551,42 грн. та штрафні (фінансові) санкції-6355,14 грн.; від 15.03.2010 № 0003011700/0 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій із податку з доходів фізичних осіб у сумі 413,17 грн.; від 19.08.2010 № 000776700/0 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій із податку з доходів фізичних осіб у сумі 26,25 грн.

Суми податкових зобов'язань, визначені відповідачу зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, були узгоджені в процедурі судового оскарження.

Постановою Господарського суду Донецької області від 26.07.2007р. у справі № 26/88-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2010, у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2 про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2006 № 0001084740/0, від 25.05.2006 № 0001084740/1, від 31.07.2006 № 0001084740/2 та від 06.10.2006 № 0001084740/3 відмовлено. Податкові повідомлення-рішення від 28.04.2006 № 0001371740/0, від 13.06.2006 № 0001371740/1, від 04.08.2006 № 0001371740/2, від 13.10.2006 № 0001371740/3 були предметом судового спору у справі № 31/402а, за наслідками розгляду якого постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено, а податкове повідомлення-рішення рішення від 04.02.2010 № 0002201700/0 - у справі 10275/10/05710, за наслідками розгляду якого постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2010 у задоволенні позову СПД ОСОБА_2 про його скасування відмовлено.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( Закон № 2181-III (2181-14) ) 9 втратив чинність з 1 січня 2011 року) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 5.2.4 цього пункту при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4. стаття 5 Закону № 2181-III).

ДПІ направлені на адресу відповідача перша та друга податкові вимоги від 23.10.2006 № 1/19 на суму 210158,41 грн. та від 28.11.2006 № 2/20 на 270830,69 грн. відповідно.

Згідно з пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України (ПК) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 цієї статті).

Застосувавши вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили висновок про наявність підстав для стягнення податкового боргу, не сплаченого відповідачем.

Разом з тим, такий висновок судів попередніх інстанцій є правильним лише частково з огляду на те, що суди не застосували норми підпункту 101.2.3 пункту 101.2 ст. 101 та пункту 102.4 ст. 102 ПК.

Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 ст. 102 ПК податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом, є безнадійним.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (пункт 102.4 ст. 102 цього Кодексу).

Відповідно до частини 3 ст. 254 КАС України у редакції до внесення змін Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI (2453-17) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення (частина 5 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій стягнули, в тому числі, податковий борг, з дати виникнення якого до дати звернення ДПІ з позовом про стягнення (24.01.2011) минуло більше, ніж 1095 календарних днів, тобто який є безнадійним, а саме: податковий борг з ПДВ в сумі 146657,13 грн. за податковими зобов'язаннями, визначеними податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2006 № 0001081740/0, сума якого узгоджена 15.10.2007, а також в сумі 37457,97 грн. за податковими зобов'язаннями, визначеними податковими повідомленням-рішенням від 28.04.2006 № 0001371740/0, сума якого узгоджена 12.07.2007; податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у сумі 63551,42 грн. за податковими зобов'язаннями, визначеними податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2006 № 0001091740/0, сума якого узгоджена 15.10.2007.

Статус податкового боргу в зазначених сумах як безнадійного виключає підстави для його стягнення. З огляду на це позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача податкового боргу з ПДВ у сумі 21136,27 грн. (205251,37 грн.-146657,13 грн.-37457,97 грн.) та з податку з доходів фізичних осіб у сумі 910,75 грн. (64462,17 грн.-63551,42 грн.).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково, змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, позов задовольнити частково: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг з податку на додану вартість у сумі 21136,27 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у сумі 910,75 грн.