2а-12744/10/2670 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 19.12.2013 Прийняття

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач самостійно зменшив суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на 967477,00 грн. в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за грудень 2009 року, а тому з огляду на збільшення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на цю ж суму шляхом подачі ще одного уточнюючого розрахунку до цієї ж податкової декларації ДПІ правомірно зменшила суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на 967477,00 грн.

У касаційній скарзі ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями "Нафтотранспортна компанія" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій заявив до відшкодування 967477,00 грн., що стало підставою для проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування, за наслідками якої складено акт від 19.02.2010 р. №82/07-20/32597367. За висновками цього акту позивач порушив норми підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та завищив бюджетне відшкодування за грудень 2009 року на 967477,00 грн. Вказане порушення, за висновком податкового органу, мало місце у зв`язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування за показниками податкової декларації за жовтень 2009 року у сумі 967477,00 грн., фактично сплаченої в червні - вересні 2009 року постачальникам товарів (послуг) (не заповнив рядок 25 податкової декларації та не подав заяву про виплату бюджетного відшкодування в цій сумі), прийнявши тим самим самостійне рішення про зарахування цієї суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

За наслідками висновків цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 № 0000340720/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2009 року на 967477,00 грн., яке позивачем не оскаржене.

22.03.2010 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість до податкової декларації за грудень 2009 року, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшив суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на 967477,00 грн.

18.05.2010 до податкової декларації за грудень 2009 року позивач подав ще один уточнюючий розрахунок з податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в якому збільшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню, на 967477,00 грн. У зв`язку з цим ДПІ проведено перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт перевірки від 17.08.2010 № 427/07-018/32597367. На підставі цього акту, згідно з висновками якого позивач порушив норми підпункту 7.7.3, частини 3 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0001720710/0, з приводу правомірності якого виник спір, про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2009 року на 967477,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї статті).

Платник податку, згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту, може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, застосувавши наведені правові норми, зробили правильний висновок, що суми бюджетного відшкодування, які платник податків вирішив зарахувати у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, не приймають участь при розрахунку суми бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було достовірно встановлено, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 967477,00 грн. за грудень 2009 року, заявлена до відшкодування згідно з уточнюючим розрахунком від 18.05.2010, входила в суму бюджетного відшкодування 4816447,00 грн., яка була задекларована позивачем у рядку 26 податкової декларації за жовтень 2009 року як сума, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Ця обставина відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входить до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, оскільки від цього залежить правильність висновку щодо правомірності коригування позивачем показників податкового обліку за грудень 2009 року уточнюючим розрахунком від 18.05.2010. Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що уточнюючим розрахунком від 22.03.2010 зменшив суму бюджетного відшкодування за декларацією за грудень 2009 року, помилково вважаючи, що повинен був це зробити з врахуванням результатів перевірки, викладених в акті від 19.02.2010, з якими він погодився.

Для встановлення цих обставин суду слід було, зокрема витребувати у сторін податкову декларацію з податку на додану вартість, подану позивачем за листопад 2009 року, та дослідити її в порівнянні з податковою декларацією за грудень 2009 року на предмет встановлення обставин щодо врахування позивачем показників рядків 23, 26 цієї декларації при декларуванні суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року (рядок 25), яку позивач самостійно зменшував та у подальшому збільшував згідно поданих ним уточнюючих розрахунків від 22.03.2010 та 18.05.2010.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо походження заявленої згідно з уточнюючим розрахунком від 18.05.2010 суми бюджетного відшкодування 967477,00 грн., встановити, чи увійшла вона до складу суми 4816447,00 грн., задекларованої в рядку 26 податкової декларації за жовтень 2009 року, та чи була фактично сплачена постачальникам товарів (послуг), окремо від сплати 967477,00 грн., які зараховані в рахунок податкових зобов'язань позивача наступних звітних періодів, як сплачені впродовж червня - вересня 2009 року.

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Нафтотранспортна компанія" задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.