Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі № 2а-5904/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" (далі - Позивач або ТОВ "Трак Маркет") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000222301 від 6 липня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 2а-5904/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 6 липня 2012 року № 00000222301.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12 червня 2012 року № 157/22-5-36233933 про порушення ТОВ "Трак Маркет" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 268429,00 грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 126860,00 грн., серпень 2011 року на загальну суму 141569,00 грн..

Задовольняючи позов ТОВ "Трак Маркет", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що висновки податкового органу про протиправність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Фірма Т.В.П." є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Трак Макркет" з питань правових відносин з ТОВ "Фірма Т.В.П." за червень, серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт перевірки, яким встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - " ПК України (2755-17) "), що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період всього у розмірі 268429,00 грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 126860,00 грн., серпень 2011 року на загальну суму 141569,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 6 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000222301, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 303822,00 грн., в тому числі 268429,00 грн. за основним платежем та 35393,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку відповідача, усі господарські операції між ТОВ "Трак Маркет" та ТОВ "Фірма Т.В.П." не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Фірма Т.В.П." (Продавець) та ТОВ "Трак Маркет" укладено договір поставки № 14/02 від 14 лютого 2011 року, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар. Під товаром у даному Договорі розуміється автозапчастини.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору поставки № 14/02 від 14 лютого 2011 року, укладеного між ТОВ "Фірма Т.В.П." (Продавець) та ТОВ "Трак Маркет", Продавцем Покупцю було здійснено поставку товару, з подальшим його розмитненням та позивачу було видано, належним чином оформлені накладні, які підтверджують факт відвантаження товару, його кількість та вартість.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, вказані операції були відображені позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість.

Факт поставки товару ТОВ "Фірма Т.В.П." підтверджується такими документами як: вантажно-митні декларації, в яких зазначено перелік товару який ввозився ТОВ "Фірма Т.В.П." на територію України, маркування якого повністю відповідає назві та кількості вказаній у накладних, що видавалися останніми; інвойси, які підтверджують факт замовлення у виробників ТОВ "Фірма Т.В.П." товару; сертифікати якості, а також товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товару від складу Продавця на склад Покупця.

В подальшому, отриманий за договором товар, був використаний ТОВ "Тракт Маркет" в господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій, а саме на підставі договорів поставки. На виконання умов договору ТОВ "ФІРМА Т.В.П." ТОВ "Тракт Маркет" було видано належним чином оформлені накладні які свідчать про товар (назва товару) який відвантажено, його кількість та вартість.

Так, ТОВ "Фірма Т.В.П.", відповідно до вантажно - митної декларації, було отримано товар, а саме автозапчастини, маркування якого повністю відповідає назві та кількості вказаній у накладних, що видавалися останніми. Вказані обставини, в тому числі підтверджують вантажно - митні декларації форма МД2.

В подальшому отриманий за договором товар, був використаний ТОВ "Тракт Маркет" в межах власної господарської діяльності.

Між ТОВ "Трак Маркет" (продавець) та ТОВ "Транс-Сервіс -1" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 04014 Н, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю товар, а саме - гальмівні диски з монтажними комплектами кріплення виробництва RR-BREMSE OE 1387439 (DAF) в кількості 288 штук, а Покупець зобов'язується приймати товар та повністю оплатити його. На виконання даного договору видано видаткові накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані господарські договори сторонами виконані.

Як підтверджується матеріалами справи, контрагент позивача - ТОВ "Фірма Т.В.П." було зареєстровано як платники податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фірма Т.В.П.".

Отже, на підставі вищевикладеного, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що висновки податкового органу про протиправність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Фірма Т.В.П." є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 6 липня 2012 року №00000222301 є таким, що винесено протиправно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.