Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 2а-8467/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСК-7" (далі - Позивач або ТОВ "КСК-7") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у справі № 2а-8467/12/2670 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 4 квітня 2012 року № 95/22-01 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Телетрейд" за грудень 2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0001592201 від 7 травня 2012 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "КСК-7" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування наказу, та податкового повідомлення-рішення № 0001592201 від 7 травня 2012 року відмовлено.

ТОВ "КСК-7" в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року.

Відповідач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що проведення перевірки суперечить вимогам податкового законодавства; документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальне здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Телетрейд" послуг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку що оскільки оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача - відсутні правові підстави для його задоволення; доводи податкового органу щодо відсутності здійснення господарської операції внаслідок відсутності у контрагента ТОВ "Телетрейд" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах підтверджуються матеріалами зустрічної перевірки.

Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Телетрейд" за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт № 194/2201/35625784 від 19 квітня 2012 року.

Як свідчать обставини справи, спірна перевірка проведена на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 4 квітня 2012 року № 95/22-01 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КСК-7".

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки) можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 7 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001592201 (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 92078,25 грн., в т.ч. 73662,60 - основний платіж та 18415,65 грн. штрафні (фінансові) санкції), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19 квітня 2012 року № 194/2201/35625784, про порушення ТОВ "КСК-7" вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (2755-17) (надалі також - " ПК України (2755-17) "), внаслідок чого завищено податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 73662,60 грн. за грудень 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також придбання або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20 вересня 2011 року між ТОВ "КСК-7" (Замоавник) та ТОВ "Телетрейд" (Виконавець) укладено договір № 11, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на умовах даного договору надати послуги згідно переліку, а замовник їх прийняти та оплатити (розповсюдження матеріалів з інформацією щодо можливих методик та технології використання товарів замовника (POS матеріалів) у місцях скупчення потенційних споживачів; виробництво та реставрація обладнання для розміщення POS матеріалів).

ТОВ "Телетрейд" виписано на адресу позивача податкові накладні № 25 від 16 грудня 2011 року на суму 77061,60 грн., в т.ч. ПДВ - 12843,60 грн., № 49 від 30 грудня 2011 року на суму 84258,80 грн., в т.ч. 14043 грн., № 50 від 30 грудня 2011 року на суму 171802,80 грн., в т.ч. ПДВ - 28633,80 грн., № 51 від 30 грудня 2011 року на суму 108856,80 грн., в т.ч. ПДВ - 18142,80 грн.

Сторонами договору складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4/11 від 30 грудня 2011 року, на загальну суму 161319,60 грн., в т. ч, сума ПДВ 26886,60 грн. з реставрації дисплеїв, планшетів, стійок для розміщення POS матеріалів та розповсюдження POS матеріалів серед потенційних споживачів; 5/11 від 30 грудня 2011 року на загальну суму 171802,80 грн. в т. ч. сума ПДВ 28633,80 грн., з реставрації дисплеїв, планшетів, стійок для розміщення РОЗ матеріалів та розповсюдження POS матеріалів серед потенційних споживачів; № 6/11 від 30 грудня 2011 року на загальну суму 108856,80 грн. в т. ч. сума ПДВ 18142,80 грн., у якому також зазначені найменування аналогічних робіт (послуг): реставрація дисплеїв, планшетів, стійок для розміщення POS матеріалів та розповсюдження POS матеріалів серед потенційних споживачів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у вказаних актах здачі - приймання робіт (послуг) неодноразово повторюються обсяг робіт без їх деталізації; без прив'язки до об'єктів, над яких такі послуги надавались (місто, вулиця, назва торгівельного закладу), етапів виконання їх як складової части загального проекту робіт (заходів), тощо.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Судом апеляційної інстанції надано вірну оцінку доводам позивача про те, що укладення позивачем договору № 1А/12-2007 від 14 грудня 2007 року з ІІ "Хенькель Баутехник (Україна)" свідчить про використання наданих ТОВ "Телетрейд" послуг у межах господарської діяльності, з огляду на те, що умовами вказаного договору не передбачено надання позивачем таких послуг як реставрація дисплеїв, планшетів, стійок для розміщення POS матеріалів і наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), складені між позивачем та ТОВ з ІІ "Хенькель Баутехник (Україна)" не місять інформації щодо надання позивачем на виконання умов договору №1А/12-2007 від 14 грудня 2007 року послуг з реставрації дисплеїв, планшетів, стійок для розміщення POS матеріалів.

Окрім того, обставини відсутності фактичного здійснення господарської операції у зв'язку з відсутністю у контрагента ТОВ "Телетрейд" трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах підтверджуються матеріалами зустрічної перевірки не спростовані позивачем.

Так, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, який закріплений частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує сторона.

Разом з тим, позивач, в дотримання зазначеного принципу, не спростував доводів податкового органу про порушення вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та не довів реального здійснення господарських операцій за укладеним договором з ТОВ "Телетрейд".

Окрім того, такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 27 березня 2011 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24068062), відповідно до якої, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.