Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р.

у справі № 2а-5663/11/1270

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. № 0000491740 та № 0000501740, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем щодо питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинам з ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт від 10.03.2011 р. № 221/17/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян", п.22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік на 80 515,00 грн., а також пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.06.2010 р. по 31.10.2010 р. на 111 089,99 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. № 0000491740, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 80 515,00 грн. та № 0000501740, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 111 089,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55 544,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було укладено з ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" угоду від 01.06.2010 р. №б/н на поставку нафтопродуктів.

Протягом липня-грудня 2010 року ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" було виписано позивачу податкові накладні про постачання нафтопродуктів на загальну суму 674 840,00 грн., у тому числі ПДВ 112 473,33 грн.

Разом із тим, відповідач у ході проведеної перевірки дійшов висновку, що позивачем взаємовідносини із ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" відображені у податковій звітності без мети реального настання правових наслідків, та з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

При цьому, податковий орган посилається на акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача - ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" (від 27.01.2011 р. № 32/23/36991345), яким було встановлено, що укладена між позивачем та ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" угода відбулася без мети настання реальних наслідків, а отже в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України є нікчемною, та у відповідності до ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.

Крім того, постановою Господарського суду Луганської області від 27.12.2010 р. у справі № 22/88/б було визнано банкрутом ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, контролюючий органу вказує на те, що за період з 01.06.2010 р. по 31.10.2010 р. ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" фактичної поставки товару позивачу не здійснено, що свідчить, про здійснення операцій без мети настання реальних наслідків.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не погодились із наведеними висновками відповідача та виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність даної операцій, і які є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту відображеному в укладених платником податку договорах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від вказаного контрагента, та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості поставлених ним нафтопродуктів, що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Відтак, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать про товарність та реальність операцій між позивачем та його контрагентом.

Що стосується доводів відповідача, обґрунтованих відсутністю у позивача документів на підтвердження реальності поставки нафтопродуктів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність товарно-транспортної накладної не є беззаперечним свідченням нездійснення господарських операцій та не може бути підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки законодавчо не визначено прямої залежності такого права від обов'язковості підтвердження транспортування придбаного товару на власний склад покупця.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на припис наведеної норми процесуального права, а також той факт, що відповідачем будь-яких доказів нікчемності правочину між позивачем та ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект", крім акта перевірки останнього, не наведено, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності та незаконності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями, є цілком обґрунтованими.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р. у справі №2а-5663/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.