Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 р.

у справі № 2а-6445/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "АЛЮР Агро"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "АЛЮР Агро" (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, (далі-відповідач): скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 р. № 0000013500/0 та № 0000023500/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП "Аванта МІВ" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.05.2010 р. № 281/35-0320/32223918, згідно висновків якого встановлено порушення вимог п.п.5.3.9 п. 5.3. та п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого було занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 112 473,00 грн.; пп. 7.2.4 п.7.2., пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 89 978,00 грн. за період, що перевірявся.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 08.06.2010 р. № 0000013500/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 112 473,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56 237,00 грн. та від 08.06.2010 р. № 000023500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 89 978,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 44 990,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених у акті перевірки вимог законодавства стало те, що правочини укладені між позивачем та ПП "Аванта-МІВ" є недійсними оскільки засновник та директор ПП "Аванта-МІВ" ОСОБА_4 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства, з листопада 2008 року не подавала податкову звітність, не зважаючи на те, що по розрахунковим рахункам за період з листопада по грудень 2008 року проводилось надходження та списання коштів.

На підставі електронних відомостей держреєстраторів від 15.10.2009 р. щодо стану ПП"Аванта-МІВ" внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Фактично згідно податкової звітності у ПП "Аванта-МІВ" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. На підставі того, що ОСОБА_4 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства, укладені між ПП"Аванта-МІВ" та позивачем угоди, на думку відповідача, не створюють юридичних наслідків.

Із наведеним висновком обгрунтовано не погодились попередні судові інстанції зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП "Аванта-МІВ" укладено договір від 01.07.2008 р. № 47, згідно якого останній був зобов'язаний у строки визначені договором передати у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення, а позивач, у свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши суму визначену договором.

До зазначеного договору поставки були підписані додатки, видаткові накладні та рахунки-фактури, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачу були видані накладні на підтвердження поставки товарів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Натомість, як було зазначено судами попередніх інстанцій, вартість отриманого позивачем товару від ПП "Аванта-МІВ" підтверджено відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведені законодавчі приписи, позивачем було правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплачені у ціні товару, отриманого від ПП "Аванта-МІВ", до складу податкового кредиту, оскільки на підтвердження цих витрат позивачем було надано оформлені належним чином податкові накладні, як того вимагає Закон.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 р. у справі № 2а-6445/10/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.