Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р.

у справі № 2а-6453/10/0670

за позовом Приватно підприємства "Мед-Вейс"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування рішення,

Приватне підприємство "Мед-Вейс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії відповідача від 16.07.2010 р. № 597/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач 14.06.2006 р. зареєстрований Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області як юридична особа та з 24.01.2010 р. зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що йому видано Свідоцтво серії НБ № 366736 № 100263204 про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідач 16.07.2010 р. своїм актом № 597/15-2 анулював реєстрацію платником податку на додану вартість позивача відповідно до п. 9.8 "ґ" ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою чому став факт незнаходження позивача за юридичною адресою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно довідки начальника ВВЗБГЕ ГВПМ у м.Житомирі від 09.07.2010 р. про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків за результатами проведених заходів позивач за адресою: вул.Домбровського, 3, кв.4, м.Житомир не знаходиться, його місцезнаходження не встановлено.

Відповідно до вказаної довідки податковим органом 16.07.2010 р. складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 597/15-2, згідно з яким, у зв'язку з відсутністю платника податків за адресою державної реєстрації, відповідно до п.п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", комісією вирішено анулювати реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено виключний перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість, а саме: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (z0208-00) , це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та інших нормативно-правових актів.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону (п. 25.2.2 п. 25 вказаного Положення).

Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, підстави для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість визначаються виключно Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Між тим, судами попередніх інстанцій наявність відповідних обставин, які б могли бути підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на момент прийняття спірного рішення, не встановлено. Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Згідно з п.5 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Статтею 19 вказаного Закону закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З положень п. 12 вказаної норми вбачається, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п.14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Попередніми судовими інстанціями не встановлено внесення до Єдиного державного реєстру в установленому законом порядку запису про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що місцезнаходженням позивача є зазначена у реєстраційних документах адреса, а саме: вул.Домбровського, 3, м.Житомир.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості прийнятого 16.07.2010 р. акту № 597/15-2 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі відсутності останнього за місцем його реєстрації.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р. у справі № 2а-6453/10/0670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.