Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 р.

у справі № 2а-13793/10/6/0170

за позовом Малого приватного підприємства "Маркет"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Мале приватне підприємство "Маркет" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 р. № 0002771502/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, про що складено акт від 11.10.2010 р. № 1410/15-2/22260055, яким встановлено порушення позивачем вимог абз. "а" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виразилося у несвоєчасному поданні позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 р. № 0002771502/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки, зроблені податковою інспекцією в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є необґрунтованими та факти порушень вимог законодавства з боку позивача при подачі податкових декларацій відсутні.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням, став висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, у зв'язку з неприйняттям посадовими особами відповідача податкової декларації за серпень 2010 року у канцелярії податкового органу, направив її поштою 16.09.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з відміткою про отримання від 22.09.2010 р.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, п.п. 4.1.7 п. 4.1 цієї статті визначено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Судами правомірно було відхилено посилання податкового органу на приписи п.п. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зважаючи на встановлення факту відмови посадової особи контролюючого органу від прийняття декларацій позивача.

Відповідно до абзацу першого п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому, декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Керуючись наведеними положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , позивач правомірно скористався своїм правом на надіслання таких декларацій поштою, разом із заявою на ім'я керівника податкової інспекції про відмову у прийнятті податкової звітності, у зв'язку з чим виконав вимоги ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 р. у справі №2а-13793/10/6/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.