2а-6883/09/1370 Про продовження умовного адміністративного арешту активів - 18.12.2013 Прийняття

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова (далі по тексту - позивач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до СП у формі ТОВ "Олсем Ко ЛТД" (далі по тексту - відповідач) про продовження умовного адміністративного арешту активів відповідача на строк 7200 год.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова 22.10.2009 отримано від ГВПМ ДПІ у м. Львові подання про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків СП у формі ТОВ "Олсем Ко ЛТД" за порушення підпункту "г" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". У зв'язку із відмовою СП у формі ТзОВ "Олсем Ко ЛТД" від проведення планової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та отримання подання податкової міліції, прийнято рішення №16118/24-005 від 22.10.2009 про наявність обставин, які є підставою для застосування умовного арешту відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачені підстави та порядок накладення адміністративного арешту активів платника податків.

Відповідно до підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Положеннями пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу і може бути накладений строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником) за наявності хоча б однієї підстави, передбаченої в підпункті 9.1.2 пункту 9.1 статті 9. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Арешт активів може бути застосовано у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Підстави для проведення позапланової виїзної перевірки перелічені в частині 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача податкового боргу, відносно відповідача та його посадових осіб не порушено кримінальної справи. Подане позивачем до суду подання від 26.10.2009 та позовна заява не містять жодних відомостей про підстави, за яких податковий орган вважав, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням. Зазначене подання не містить також належного обґрунтування щодо продовження терміну застосування адміністративного арешту на строк до 7200 годин (300 днів), тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .