Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА" Учбовий-оздоровчий центр"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011

у справі №2а/0570/8657/2011

за позовом Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА" Учбовий-оздоровчий центр"

третя особа Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів у Донецькій області

про стягнення коштів

Державна податкова інспекція у м. Торезі Донецької області (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Торезі) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана" Учбово-оздоровчого центру про стягнення одержаних без установлених законом підстав коштів у розмірі 153562,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2011, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою відповідача щодо додержання вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів встановлено порушення вимог законодавства України, у тому числі ст. 8, п. 20 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а саме: перевіркою встановлено, що строк дії ліцензії на медичну практику виданої 28.09.2005 минув 28.09.2010, а нової ліцензії відповідачем не отримано, та здійснено висновок, що господарська діяльність здійснюється без ліцензії.

Позов мотивовано отриманням відповідачем прибутку у розмірі 153562,00 грн. без наявності відповідної ліцензії на медичну практику, що є підставою для стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-ХІІ до функцій Державної податкової інспекції належить здійснення у межах своїх повноважень контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, а отже враховуючи наявність у відповідача прибутку за медичні послуги у період з жовтня 2010 року по березень 2011 року на загальну суму 153562,00 грн. без наявності ліцензії на медичну практику позовні вимоги підлягають задоволенню.

З такою позицією суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, згідно преамбули Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Відповідальність за порушення Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) встановлена ст. 22 цього Закону, згідно якої до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Отже, за здійснення відповідачем відповідної діяльності без ліцензії, Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Таким чином, позов подано з підстав порушення порядку, що регулюється спеціальним законодавством, і для вирішення спору щодо такого порушення повинно застосовуватися саме таке спеціальне законодавство, у даному випадку Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , обставини ж, передбачені п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо подання до судів позовів до підприємств про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, у даних правовідносинах не підлягають застосуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА" Учбовий-оздоровчий центр" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі. та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .