Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011

у справі № 2а/0570/5436/11

за позовом Державне підприємство "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії

Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі по тексту - позивач, ДП "Селидіввугілля") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - відповідач, Красноармійська ОДПІ) про зобов'язання вчинити певні дії

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Селидіввугілля" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253, перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2008 у справі № 2-а-12166/08 за позовом Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення боргу з податку на додану вартість в сумі 7399984,77 грн. позовні вимоги задоволені у повному обсязі. З ДП "Селидіввугілля" стягнуто борг з податку на додану вартість в сумі 7399984,77 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008 виконання зазначеної постанови розстрочене на 120 місяців з відстроченням виконання на 2 роки шляхом сплати заборгованості рівними частинами з серпня 2010 року по червень 2010 року - 61666,54 грн., за липень 2010 року - 61666,51 грн.

30.07.2008 Красноармійською ОДПІ на підставі вищевказаної ухвали суду прийнято рішення № 26 про відстрочення сплати заборгованості на 2 роки та починаючи з серпня 2010 року надання розстрочення сплати щомісяця до 20-го числа кожного місяця, перший термін сплати - 20.08.2010 в сумі 61666,54 грн., останній термін сплати - 20.07.2020 в сумі 61666,51 грн.

08.11.2010 платіжним дорученням № 17609 з призначенням платежу "ПДВ розстрочення згідно рішення Красноармійської ОДПІ № 26 від 30.07.2008, Постанова КМУ № 270 від 07.03.2002 (270-2002-п) " позивач сплатив 61666,64 грн.

Згідно зворотного боку облікової карти платника податків, зазначені кошти в сумі 59850,15 грн. спрямовані позивачем на погашення податкового богу за договором про реструктуризацію (розстрочення) основного боргу, а 1816,49 грн. - на погашення пені.

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки, кошти, які позивач сплачував наведеним платіжним дорученням відповідач частково спрямував не за призначенням платежу - в частині погашення пені в сумі 1816,49 грн.

Враховуючи цей розподіл, позивачу податковим органом було направлено повідомлення № 105210010374344 від 09.11.2010 про розподіл сплаченої 08.11.2010 платіжним документом № 17609 суми податкового боргу.

Дії щодо розподілу коштів на погашення пені в сумі 1816,49 грн. у картці особового рахунку є предметом оскарження в даній справі. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 (2181-14) № 2181-111 (далі по тексту - Закон № 2181), який діяв на момент сплати розстроченого податкового боргу з ПДВ та розподілу платежів у картці особового рахунку, є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 (2181-14) або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Підпунктом 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181, встановлено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

З аналізу наведених норм вбачається, що пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 встановлює порядок сплати пені платником податків (окремо виділеної в платіжному документі чи не зазначеної окремо в платіжному документі), а також порядок її розподілу податковим органом.

Відповідно до п. 1.3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з платіжного доручення, позивач взагалі не визначав окремо в платіжному документі суму пені. А відповідачем не враховано призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні і самостійно спрямовано суми коштів на погашення пені минулих періодів, що здійснено поза межами повноважень податкового органу щодо зміни призначення платежу, зазначеному в платіжному документі.

Враховуючи те, що сплата коштів платника податків спрямована податковим органом на погашення податкового боргу інших періодів, а ніж тих, які були зазначені в платіжному дорученні, розподіл цих коштів податковим органом у відповідності до пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181, не відповідає порядку погашення податкового боргу з пені, оскільки погашення пені відбувається при сплаті податкового боргу. Враховуючи те, що позивач не сплачував податковий борг минулих періодів, - нарахування та сплата пені цих минулих періодів є безпідставним.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276 (z0843-05) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (z0843-05) , зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно із п. 11.4 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, погашення податкових зобов'язань, у тому числі пені відображається в картці особового рахунку платника податків.

Враховуючи те, що податковим органом неправомірно спрямовано суму коштів, зазначених в платіжному дорученні в рахунок погашення пені, ці операції підлягають виключенню з картки особового рахунку позивача.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .