Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р.

у справі № 2а/2570/1753/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспеценергоресурси"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспеценергоресурси" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 р. №0001581510/0 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 325,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку позивача, про що складено акт від 09.03.2011 р. № 9/15-124, яким встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік на 1 299,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 р. № 0001581510/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 949,00 грн., з яких 1 299,00 грн. за основним платежем та 650,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про заниження позивачем у декларації за 2010 рік податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 299,00 грн., у зв'язку з чим, податковим органом визначено суму податкового зобов'язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання податковий орган виходив з того, що позивачу у 2011 році контролюючим органом вже було самостійно визначено суму податкового зобов'язання, яка тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання, згідно податкових повідомлень-рішень від 03.03.2011 р. № 00009992320 та №0001002320, прийнятих на підставі акту перевірки від 17.02.2011 р. № 4/35-013/34853820, відповідно, з податку на прибуток у розмірі 29 151,00 грн. за основним платежем та 7 288,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та з податку на додану вартість у розмірі 23 321,00 грн. за основним платежем та 5 830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 325,00 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 р. у справі №2а/2570/1222/2011 задоволено позовні вимоги позивача до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2011 р. №00009992320 та №0001002320, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру застосованої до позивача штрафної (фінансової) санкції, оскільки у даному випадку не відбулося повторного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання.

У той же час судова колегія вважає наведені висновки суду попередньої інстанції передчасними з огляду на те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що спірним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, на підставі норм Податкового кодексу України (2755-17) , за заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації за 2010 рік.

Так, у відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, донарахування платнику податкового зобов'язання внаслідок заниження ним податкового зобов'язання з податку на прибуток, за приписами Податкового кодексу України (2755-17) , тягне обов'язкове застосування до такого платника штрафних санкцій. Наведеною нормою диференційовано розмір такого штрафу у залежності від повторності протиправного діяння.

Однак, враховуючи, що вчинене позивачем порушення мало місце у 2010 році, судами попередніх інстанцій не було враховано, що застосуванню підлягають приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Так, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, у разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

До 01.01.2011 р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі повторності вчинення порушень податкового законодавства, а передбачав одноразове застосування штрафу у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, а отже не міг бути застосований контролюючим органом.

Так, за змістом пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 р. №0001581510/0 є правомірним у частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 130,00 грн. (10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання)). В іншій частині спірне рішення є таким, що прийняте з порушенням норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р. у справі №2а/2570/1753/2011 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2011 р. № 0001581510/0 у частині застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 195,00 грн. та прийняти у зазначеній частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р. у справі №2а/2570/1753/2011 залишити без змін.

3. постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.