Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Черкаси

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі №2-а-2042/10/2370

за позовом Державної податкової інспекції у м.Черкаси

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення штрафних санкцій, -

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2010 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття податковим органом рішення від 26.03.2010 № 0000871702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій сумі 673255 грн. стали висновки акта перевірки №337/17-21/НОМЕР_2 від 22.03.2009 про порушення суб?єктом господарювання вимог ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: перебуваючи на загальній системі оподаткування, здійснював діяльність з надання послуг по перевезенню вантажним автомобілем без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Разом з тим, п. 1 ст. 9 цього Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Вказані положення звільняють суб'єктів господарювання від обов'язку застосовувати РРО при реалізації власних послуг, тобто при умові збігу продавця послуг та їх надавача в одній особі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач фактично реалізовував свої власні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, невикористання Приватним підприємцем ОСОБА_2 під час надання цих послуг РРО не є порушенням порядку здійснення розрахункових операцій. При цьому податковим органом не доведено фактів неоприбуткування суб?єктом господарювання готівки при наданні послуг з перевезення.

Відсутність у податкового органу правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) виключає можливість їх примусового стягнення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті на підставі повно встановлених обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та не підлягають скасуванню з наведених в касаційній скарзі мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.