Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 р.

у справі №2а-729/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний транспортний холдинг"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний транспортний холдинг" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач). Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2008 р. №0000042202/2 та від 23.06.2008 р. №0000052202/2.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.08.2004 р. по 30.06.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2008 р. №886/23-04-33051460, згідно висновків якого встановлено порушення п. 4 ст. 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2008 р. №0000052202/2, яким позивачу нараховано пеню у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 74 032,19 грн. та №0000042202/2, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зовнішньоекономічного договору від 28.12.2005 р. №НЮ-12(15-02-10/37), укладеного між Об'єднанням "Управління Процесами Перевезень" АГЖД (Азербайджан) (орендодавець) та позивачем (орендар) імпортовано послуги з оренди вагонів на суму 481 440 дол. США.

За надані послуги позивачем перераховано кошти нерезиденту у сумі 236 840 дол. США та надано експорт послуг з ремонту рухомого складу вагонів на загальну суму 244 500 дол. США.

В акті перевірки зазначено, що позивачем подавалися до державної податкової інспекції (відповідачу) повідомлення про здійснення бартерних операцій, у тому числі з порушенням законодавчо встановлених термінів, що стало підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням від 23.06.2008 р. №0000052202/2.

Суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та задовольняючи позовні вимоги у зазначеній частині виходили з того, що сума штрафних (фінансових) санкцій, визначена спірним рішенням №0000052202/2, застосована до позивача із порушення строків, передбачених ст. 250 ГК України.

Із наведеними висновками судових інстанцій погоджується судова колегія Вищого адміністративного суду України зважаючи на таке.

Так, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або органи державної податкової служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг).

Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості експортованих товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Пеня, передбачена ст. 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" є адміністративно-господарською санкцією, а тому застосовується із врахуванням ст. 250 ГК України.

Відповідно до положень наведеної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, останній акт виконаних робіт щодо здійснення бартерної операції був підписаний 01.05.2006 р., граничний термін подання повідомлення про здійснення бартерної операції, згідно розрахунку пені по контракту від 28.12.2005 р. НЮ-12(15-02-10/37) наданого представником відповідача, становить 10.05.2006 р.

У той же час, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052202/2 на суму 74 032,19 грн. за порушення позивачем п. 4 ст. 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" прийняте 23.06.2008 р., тобто з порушенням строків застосування пені.

Що стосується правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2008 р. №0000042202/2, прийнятого на підставі встановлених порушень позивачем вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", судові інстанції також аргументовано визначились із наступним.

Так, згідно ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Проведеної перевіркою було встановлено, що позивач мав за межами України валютні цінності у сумі 23 708,25 дол. США (119 726,64 грн.) по контракту від 28.03.2007 р. № 5 з ВАТ "Компанія ПромоТранс" (Російська Федерація) (тимчасовий вивіз-ввіз цементовозів).

Разом із тим, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем не надано доказів наявності у позивача незадекларованих у Національному банку України валютних цінностей чи інше майна, що перебуває за межами України, що дало судам підстави дійти висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем положень ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до ч.3 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 р. у справі №2а-1253/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.