Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційні скарги Приватного підприємства "Геотон" та Іванківської міжрайонної державної податкової в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-8406/10/1070

за позовом Приватного підприємства "Геотон"

до Іванківської міжрайонної державної податкової в Київській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Іванківської МДПІ Київської області щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Геотон" за травень 2010 року податковою звітністю. У задоволенні решти позову відмовлено.

ПП "Геотон" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити постанову суду першої інстанції, виклавши резолютивну частину у редакції, за якою зобов'язати відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість ПП "Геотон" за травень 2010 року як податкову звітність та провести податкову звітність в особовому рахунку платника податків. Посилаючись на положення статті 2, пункту 1 частини другої статті 17, пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, наголошує на тому, що за наявності в діях відповідача (невизнання податкової декларації) ознак протиправності, задоволенню підлягають також позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії - визнати декларацію як податкову звітність та провести податкову звітність в особовому рахунку платника податків.

Іванківська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Вважає, що відмова у визнанні податкової декларації податковою звітністю через незнаходження підприємства за вказаною в ній адресою є такою, що відповідає вимогам абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Листом від 23.06.2010 № 2145/7/26-01 Іванківська МДПІ Київської області повідомила ПП "Геотон" про те, що відповідно до службової записки ПМ ДПІ у Вишгородському районі від 23.06.2010 № 2145/7/26-01 податкову декларацію за травень 2010 року не визнано податковою звітністю.

Фактичною підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю податковий орган вказав судам невстановлення податковою міліцією фактичного місцезнаходження позивача.

В податковій декларації позивач вказав юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзац 5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік обставин, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність податковою звітністю. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, Законом передбачено прийняття податкової декларації без попередньої перевірки зазначених у ній показників як обов'язок контролюючого органу та визначено вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації податковою звітністю.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини щодо подання позивачем до податкового органу належним чином оформленої податкової декларації, із заповненням рядка декларації - місцезнаходження платника податку, у податкового органу були відсутні правові підстави для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість податковою звітністю.

Отже, відповідач, при невизнанні податкової декларації податковою звітністю діяв не на підставі, що визначена в абз. 5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІ, чим порушив закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України принцип, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про необхідність задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року податковою звітністю.

Суд касаційної інстанції також вважає за правильне погодитись з висновками судів про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість податковою звітністю та провести останню в особовому рахунку платника податків, з огляду на таке.

Протиправність дій відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року податковою звітністю виникає з моменту вчинення таких дій, відповідно відповідач зобов'язаний здійснити усі необхідні дії для належного забезпечення обліку платника податку на додану вартість (позивача), в т.ч. прийняти зазначену податкову декларацію з метою перевірки її достовірності щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податку. Підстав вважати, що відповідач у майбутньому порушить права та інтереси позивача у цій частині у судів попередніх інстанцій не було.

З огляду на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги Приватного підприємства "Геотон" та Іванківської міжрайонної державної податкової в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .