Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-9313/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрансгруп"

третя особа Печерська районна державна адміністрація у м.Києві

про припинення юридичної особи, -

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стала фактична відсутність Товариства за юридичною адресою, у зв'язку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис.

Частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, якими є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

У межах здійснення контрольних функцій органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців (пункт 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

В даному разі податковою інспекцією не наведено доводів щодо здійснення відповідачем діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування. Сама по собі відсутність суб'єкта господарювання за місцем реєстрації не є беззаперечним доказом провадження таким суб'єктом діяльності з порушенням законодавства у сфері оподаткування. При цьому відсутність у Товариства заборгованості по сплаті податків, а також виконання обов?язку з подання податкової звітності підтверджено податковим органом.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів про те, що позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з вказаних підстав, що виключає можливість задоволення цих позовних вимог.

Оскільки висновки попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.