Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010

у справі № 2а-5269/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київполіграфмаш"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва від 18.03.2010 № 004901502/0 та № 004891502/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2010 № 287-15/228.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) у зв'язку з порушенням строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 № 004901502/0 та № 004891502/0, якими на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 нараховано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 12190,65 грн. та 22200,77 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подане до обслуговуючого банку (філія "Київське міське відділення Промінвестбанку") платіжне доручення на сплату зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2008 року № 2605 від 24.11.2008 на суму 112922 грн., тобто в межах граничних строків сплати податкових зобов'язань, яке було прийнято банком до виконання. Однак кошти банком своєчасно не перераховані у зв'язку із призначенням постановою Правління НБУ № 308 від 07.10.2008 (v0308500-08) у Промінвестбанку тимчасової адміністрації та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.5.1 п.16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп.16.5.2 п.16.2 ст.16 цього Закону).

З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що з 24.11.2008 - моменту прийняття філією "Київське міське відділення Промінвестбанку" платіжного доручення № 2605 від 24.11.2008 податкове зобов'язання ВАТ "Київполіграфмаш" з податку на додану вартість на суму 112922 грн. за жовтень 2008 року є виконаним у повному обсязі, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави вважати, що позивачем порушено граничні строки сплати податкових зобов'язань у зв'язку з неперерахуванням банком грошових коштів, до того ж позивач додатково повідомив відповідача про причини ненадходження коштів до бюджету та надав відповідні докази.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.