Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011

у справі № 2а-17730/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі"

до 1) Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, 2) Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Цунамі" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з червня по жовтень місяці 2008 року в розмірі 2335743 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за червень-жовтень 2008 року, за якими заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податку на додану вартість на загальну суму 4366668 грн.

Достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від?ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у період з 01.05.2008 по листопад 2008 року, була предметом перевірок податкового органу, за наслідками яких складено довідки від 09.10.2008 № 993/23-4/31572226 та від 30.01.2009 № 13/235/31572226, порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

Заявлена до відшкодування сума відшкодована позивачу частково в розмірі 2030925 грн., залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість складає 2335743 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за червень-жовтень 2008 року та має всі підстави для отримання залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 2335743 грн.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет результатами зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, то обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Крім того, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлені до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.