Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у місті Комсомольську Полтавської області (далі - УПФ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та виплатити суми не нарахованої пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 вересня 2012 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, -

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати неправомірними дії УПФ щодо застосування невірного коефіцієнту стажу, неправильного обчислення періоду трудової діяльності, використання застарілого показника середньої заробітної плати, зайнятих у галузях економіки, неправильного нарахування доплати за понаднормовий стаж та неврахування норми пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати УПФ нарахувати пенсію за віком на пільгових умовах з 01.01.2010 по час ухвалення судового рішення, враховуючи її повний трудовий стаж, правильний коефіцієнт стажу, показник середньої заробітної плати, зайнятих у галузях економіки за 2009 рік, правильний розмір доплати за понаднормовий стаж, норми пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити виплату різниці недоотриманої суми пенсії за вказаний період.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію за віком.

24.07.1975 ОСОБА_4 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до умов Закону СРСР "Про державні пенсії" (n0001400-56) .

Після вступу в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) позивачу на підставі статті 98 вказаного Закону, якою передбачено перерахунок раніше призначеної пенсії, було проведено перерахунок розміру пенсії.

01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

У частинах 3 та 4 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 43 вказаного Закону встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

У частині 1 статті 44 цього ж Закону, у редакції на час спірних правовідносин, визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Оскільки позивач не зверталась до УПФ з відповідною заявою та додатковими документами, перерахунок її пенсії проведено з урахуванням вищевказаних норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та матеріалів пенсійної справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанції виходили з того, що зроблений УПФ перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_4 відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує її прав.

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 вересня 2012 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення ї копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.