Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, до якої приєдналася Державна податкова адміністрація у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р.

у справі № 2а-43147/09/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова,

за участю третьої особи - Державної податкової адміністрації у Харківській області,

про визнання частково нечинними рішень,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі - відповідач) про визнання частково нечинними рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р., позовні вимоги задоволено: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 р. № 0003062310 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 731,00 грн., № 0003072310 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 870,20 грн., № 0003082310 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 812,50 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведені перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу кіосків, розташованих за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 кіоск НОМЕР_2 та кіоск НОМЕР_3, про що складено акти від 24.09.2009 р. № 8626/20/40/23/НОМЕР_1, № 8627/20/40/23/НОМЕР_1, № 8628/20/40/23/НОМЕР_1.

За результатами проведених перевірок податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2009 р. № 0003062310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 816,00 грн., № 0003072310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 125,70 грн., № 0003082310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 907,50 грн.

Вказані рішення є спірними у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання та реалізації на загальну суму 20 706,85 грн.

Так, рішенням податкового органу № 0003062310 до позивача за вказане порушення застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 731,00 грн., рішенням № 0003072310 - у розмірі 10 870,20 грн. та рішенням № 0003082310 - у розмірі 10 812,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало ненадання позивачем під час перевірки будь-яких первинних документів, які б підтверджували надходження товарно-матеріальних цінностей та їх оприбуткування за обліком, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем облік товарів за місцем їх реалізації та зберігання ведеться з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Судовими інстанціями було встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, на яку поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності, при цьому, веде відповідний облік у книзі доходів і витрат, яка знаходиться за адресою його реєстрації.

Згідно п. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Громадяни, які отримують прибуток від здійснення будь-якої підприємницької діяльності, пов'язаної виробництвом, реалізацією товарів, наданням послуг, зобов'язані вести облік доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат громадян суб'єктів підприємницької діяльності за формою, затвердженою Додатком №10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. №12 (z0064-93) .

Порядок ведення книги за формою 10 визначений ДПА України від 05.11.1997 р. № 7-0117/10-8886. Лист ДПА України встановлює обов'язок ведення Книги форми 10 встановлений нормативно-правовим актом.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено ведення обліку товарних запасів належними первинними документами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність спірних рішень від 21.10.2009 р. № 0003062310 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 731,00 грн., № 0003072310 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 870,20 грн., № 0003082310 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 812,50 грн. та наявність підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р. у справі № 2а-43147/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.