Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 р.

у справі № 2а-13766/08

за позовом ОСОБА_4

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування акту перевірки і податкового повідомлення - рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій,

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування акту перевірки і податкового повідомлення - рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.04.2008 р. № 0004261701/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, присуджено позивачу судові витрати у розмірі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як було встановлено судами попередніх, позивач 20.03.2003 р. зареєстрована Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, про ще видане Свідоцтво про державну реєстрацію, та перебуває на обліку платників податків з 27.03.2003 р.

Відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб на II квартал 2008 року, 18.04.2008 р. працівниками відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р., про що складено акт від 18.04.2008 р. №12/17/НОМЕР_1.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 136 193 грн., зокрема, у 2005 році на суму 30 792 грн., у 2006 році на суму 51 570 грн., у 2007 році на суму 48 240 грн., у 2008 році на суму 5 591 грн., згідно податкових Декларації з податку на додану вартість за ІІ-ІV квартали 2005 року, за І- ІV квартали 2006 року, за І квартал 2007 року.

Крім того, перевіркою було встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість за період з II кварталу 2007 року по І квартал 2008 року позивачем не подавались, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.04.2008 р. № 0004261701/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 136 193 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59 573 грн., всього - 195 766,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду справи, судами було встановлено, що позивач з моменту реєстрації та взяття на облік платників податків, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" знаходилась на спрощеній системі оподаткування, відповідно до якої являється платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

У той же час, як свідчать матеріали справи, у квітні 2005 року чоловіком позивача, без наявності відповідного доручення на вчинення будь-яких дій від імені позивача, була подана до податкової інспекції реєстраційна заява платника податку на додану вартість від 20.04.2005 р., на підставі якої останній було видане Свідоцтво платника податку на додану вартість від 30.04.2005 р. № 52433596.

Крім того, судами було встановлено, що від імені позивача невстановленою особою були подані декларації з податку на додану вартість за ІІ-ІV квартали 2005 року та за І-ІІІ квартали 2006 року.

У ході розгляду справи, судом першої інстанції ухвалою від 26.02.2009 р. була призначена судово-почеркознавча експертиза у даній справі, за результатами якої встановлено, що записи та підписи в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість, в податкових деклараціях з податку на додану вартість виконані одною особою, але не позивачем.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно п. 9.4 ст. 9 цього ж Закону якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість, присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації, анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (z0208-00) (далі - Положення).

Пунктом 11 вказаного Положення передбачено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Таким чином, наведені нормативні положення визначальною ознакою для реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість, за виключенням тих, що підлягають обов'язковій реєстрації, визначають добровільне бажання такої особи, оформлене відповідною заявою.

У той же час, зі встановлених у даній справі обставин вбачається, що позивач був зареєстрований в якості платка податку на додану вартість без власної на то волі, про що свідчить відсутність заяв на отримання, відсутність підписів позивача на деклараціях, що у свою чергу підтверджується висновком експерта від 01.04.2009 р. № 318, наявним у матеріалах справи.

За наведених обставин, суди дійшли правомірного висновку, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки положення вказаного Закону на позивача не розповсюджуються.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220 КАС України (2747-15) , судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

1. Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 р. у справі № 2а-13766/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.