Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011 р.

у справі № 2а-8048/09/1170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування актів,

Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування актів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 р. позовні вимоги задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.05.2009 р. № 0000402300/0, від 18.06.2009 р. № 0000402300/1, від 07.09.2009 р. № 0000402300/2, від 23.11.2009 р. № 0000402300/3 та стягнуто з Державного бюджету України 3,40 гр. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позовних відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати плати за користування надрами за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт від 14.05.2009 р. № 258/23-00/00191891, яким встановлено порушення додатку 1 до розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 р. № 107-ІV (107-17) , зі змінами, внесеними ст. 7 розд. ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. № 309-VІ (309-17) .

За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2009 р. № 0000402300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з плати за видобуток корисних копалин у розмірі 430 024,20 грн., з яких 322 167,00 грн. за основним платежем та 107 857,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.06.2009 р. № 0000402300/1, від 07.09.2009 р. № 0000402300/2, від 23.11.2009 р. № 0000402300/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За висновками податкового органу, позивачем при складанні розрахунків по платі за користування надрами за ІІ - ІІІ квартали 2008 р. був застосований базовий норматив плати за користування надрами у розмірі 6,00 грн. за тону видобутих вторинних каолінів, тоді як, такий базовий норматив передбачений для "Сировини цементної", а норматив плати за користування надрами для видобування вторинних каолінів становить 9,00 гр. та 13,50 грн., відповідно.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказав на те, що за визначенням поняття "сировина цементна" до нього входять такі корисні копалини як то - вапняк, гіпс, глина, діатоміт, крейда, мергель, опока, спонголіт тощо, тому фізично не можливо видобути таку корисну копалину як "сировина цементна", при цьому каолін є різновидом глини, яка входить до його складу.

З огляду на зазначене, скаржник вважає, що ним обґрунтовано застосовано плату за користування надрами у розмірі 6,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно спеціального дозволу на користування надрами від 28.02.1996 р. №459 має право на видобуток глини та вторинних каолінів на Обознівському родовищі.

Згідно з поданими до контролюючого органу розрахунками позивачем нараховано плату за користування надрами: за ІІ квартал 2008 р. у розмірі 614 319,00 грн., із них 390 177,00 грн. за ставкою 13,50 грн. за 1 тонну та 224 142,00 грн. за ставкою 6,00 грн.; за ІІІ квартал 2008 р. у розмірі 572 715,00 грн., із них 152 523,00 грн. за ставкою 13,50 грн. за 1 тонну та 420 192,00 грн. за ставкою 6,00 грн.

Справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин регламентується Порядком справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 264 (264-2008-п) , Інструкцією про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженою наказом Мінекобезпеки України, Мінпраці України, ДПА України, Держкомгеології і використання надр України від 30.12.1997 р. № 207/472/51/157 (z0020-98) .

Статтею 7 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік запроваджено базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком 1 до цього Закону, який є його невід'ємною частиною.

Згідно вказаного додатку базовий норматив плати за користування надрами для видобування сировини цементної встановлено у розмірі 6,00 грн. за тону видобутих корисних копалин, а для видобування каоліну вторинного за вмістом Al2O3 (основний) у розмірі 9,00 грн. за тонну видобутих корисних копалин.

За приписами п.3 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин. При цьому, згідно п.4.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ.

За висновками суду апеляційної інстанції, глина родовищ корисних копалин одного й того ж мінерального складу може вивчатися і використовуватися за різними напрямками.

Обознівське родовище корисних копалин вивчалось комплексно відповідно до напряму застосування корисних копалин, визначеному технічним завданням замовника.

Водночас, у відповідності з приміткою Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827 (827-94-п) , у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2005 р. № 747 (747-2005-п) , якщо корисна копалина використовується у декількох напрямках, належність родовища корисної копалини за напрямом використання визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач згідно спеціального дозволу (ліцензії) має право розробляти Обознівське родовище з видобування вторинних каолінів для вогнетривкої промисловості, запаси затверджені Державною комісією по запасах корисних копалин СРСР, протокол від 23.10.2007 р. № 10276, ЦКЗ Мінметалургії СРСР, від 18.09.1990 р. № 357 - вторинні каоліни (в якості сировини для вогнетривкої промисловості).

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок про те, що позивач у залежності від напряму використання корисних копалин, мав застосовувати базовий норматив у розмірі 9,00 грн., а отже податкові повідомлення-рішення від 21.05.2009 р. № 0000402300/0, від 18.06.2009 р. № 0000402300/1, від 07.09.2009 р. № 0000402300/2, від 23.11.2009 р. № 0000402300/3 є законними та скасуванню не підлягають.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011 р. у справі № 2а-8048/09/1170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.