Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, заступника начальника відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратора Шевцової Ірини Сергіївни, третя особа -СТОВ "Дружба-Нова" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року,-

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, реєстратора відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області Шевцової Ірини Сергіївни щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ним та СТОВ "Дружба-Нова", внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області;

- зобов'язати відділ Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, реєстратора відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області Шевцову Ірину Сергіївну скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, який укладено між ним та СТОВ "Дружба-Нова" та скасувати записи про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01.09.2010 між ним та СТОВ "Дружба-Нова" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,3235 га. З'ясувавши, що умови вказаного договору звужують його права як власника земельної ділянки та не відповідають його інтересам, звернувся до відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області із заявою, у якій просив не реєструвати цей договір з підстав відкликання ним підпису та визнання нечинним договору. Проте не зважаючи на заяву, договір було зареєстровано, а тому вважав такі дії відповідачів незаконними, що порушують його законні права та інтереси.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У запереченнях на касаційну скаргу відділ Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області та СТОВ "Дружба-Нова", посилаючись на законність судових рішень, просять залишити їх без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Встановлено, що 01.09.2010 між позивачем та СТОВ "Дружба-Нова" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,3235 га, розташованої на території Деркачівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

11.11.2011 позивач звернувся до відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області із заявою про відкликання його підпису з усіх примірників договорів оренди землі та визнання його нечинним. У заяві зазначав, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 9, 33 Закону України "Про оренду землі", Типовому договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (220-2004-п) , а також є таким, що звужує його права як власника землі. Просив не здійснювати будь-яких дій щодо реєстрації усіх примірників договорів оренди землі, що підписані ним та підписані і скріплені печаткою СТОВ "Дружба-Нова", не вчиняти відповідного запису до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, надати (повернути) усі примірники договорів оренди землі.

Посилаючись на відсутність підстав для відмови у проведенні реєстрації договору, 31.01.2012 заступником начальника відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратором Шевцовою І.С. було зареєстровано договір оренди землі укладений між ОСОБА_4 та СТОВ "Дружба-Нова".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі, сторонами якого є ОСОБА_4 та СТОВ "Дружба-Нова", і внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державної реєстрації земельних ділянок, повноваження органів державного комітету земельних ресурсів, їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом України "Про оренду землі" (161-14) та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV від 01.07.2004 (1952-15) ) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаним законом визначено, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV від 06.10.1998 (161-14) ), у редакції на час спірних правовідносин, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 24 Закону № 1952-IV від 01.07.2004, у редакції на час спірних правовідносин, встановлений вичерпний перелік підстав, згідно з якими може бути відмовлено у державній реєстрації прав:

- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

- із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Частиною 4 цього Закону передбачено, що відмова в державній реєстрації та їх обтяження з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі на час виникнення спірних відносин регулювалися, зокрема Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Порядком ведення Поземельної книги і Порядком ведення Книги записів про державну реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 (1021-2009-п) (далі - Постанова № 1021 від 09.09.2009), і Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 (z0641-03) .

Пунктом 13-4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 (1021-2009-п) , чинної на момент реєстрації договору оренди, визначено перелік підстав відмови у державні реєстрації земельної ділянки:

1) заяву подала особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку;

2) земельна ділянка розташована на території іншої адміністративно-територіальної одиниці;

3) документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, установленим цим Порядком;

4) на титульному аркуші документації із землеустрою, у матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, та/або документах, що містять відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь, відсутня позначка територіального органу Держземагентства про кадастровий номер земельної ділянки (дати його визначення та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи).

Таким чином, ні наведені, ні інші нормативно-правові акти не передбачали права однієї зі сторін договору на відкликання заяви про його державну реєстрацію, поданої іншою стороною та відповідного кореспондуючого такому праву обов'язку відповідачів - не реєструвати договір.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що подання позивачем заяви про відкликання підпису на договорах оренди не є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідачів, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.