Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-3619/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комодор"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.12.2009 № 0004362305/2/57560, від 01.03.2010 № 0004362305/3/6832, від 13.01.2010 № 0000012305/2/537, від 15.03.2010 № 0000012305/3/8338.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані висновком про те, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за податковими накладними, виписаними ТОВ "Стройфаза", ТОВ "ДБУ-41", ВАТ "Білоцерківський завод ЗБК" з огляду на встановлені у судовому процесі обставини реального характеру поставки позивачу будівельних робіт.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення ТОВ "Комодор" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2009 року, донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.08.2009 № 3823/2305/32069917, про порушення позивачем норм підпункту 5.4.6 пункту 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ): завищено валові витрати у податковому обліку за ІІІ, ІV квартали 2007 року, ІІІ, ІV квартали 2008 року на загальну суму 965254,00 грн. у зв`язку з віднесення до їх складу витрат на оплату страхових премій зі страхування будівельно-монтажних ризиків при будівництві виробничо-складського комплексу до введення його в експлуатацію, тобто яке не набуло статусу майна позивача, внаслідок чого занижено податок на прибуток за вказані податкові періоди на загальну суму 241314,00 грн. Також, за висновками акту перевірки, позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6. 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ): завищено податковий кредит за податковими деклараціями за грудень 2006 року на 10893251,00 грн., квітень 2007 року - на 16003,00 грн., червень 2007 року - на 4963690,00 грн., липень 2007 року - на 4963690,00 грн., серпень 2007 року - на 5044,00 грн., вересень 2007 року - на 5916939,00 грн., жовтень 2007 року - на 95428,00 грн., за податковими накладними, виписаними ТОВ "Стройфаза", ТОВ "ДБУ-41", ВАТ "Білоцерківський завод ЗБК" на поставки послуг з виконання будівельних робіт, внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, на 29105875,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.12.2009 № 0004362305/2/57560 та від 01.03.2010 № 0004362305/3/6832 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за січень 2009 року на 29098782,00 грн.; від 13.01.2010 № 0000012305/2/537 та від 15.03.2010 № 0000012305/3/8338 - про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 395213,42 грн., у тому числі: 241314,25 грн. - основний платіж та 153899,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, для будівництва виробничо-складського комплексу по вулиці Київській в с. Калинівка, Макарівського району Київської області позивач отримав ордер від 16.05.2006 № 35 на виконання земляних робіт з 16.06.2006 до 16.07.2007.

Для здійснення безпосереднього будівництва цього виробничо-складського комплексу позивач (замовник) та ТОВ "Стройфаза" (підрядник) уклали договір генерального підряду від 19.07.2006 № 01-0706, умовами якого передбачено будівництво вказаного виробничо-складського комплексу. На виконання умов зазначеного договору позивач отримав дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Макарівської райдержадміністрації Київської області на виконання будівельних робіт від 18.01.2007 № 14 та дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на виконання будівельних робіт від 20.02.2008 № 21/04-03/08, згідно яких будівельні роботи проводить ТОВ "Стройфаза". За наслідками господарських операцій з виконання будівельних робіт сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в; ТОВ "Стройфаза" виписав позивачу податкові накладні, а позивач сплатив вартість цих робіт, включивши ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

У подальшому 04.03.2008 договір генерального підряду від 19.07.2006 № 01-0706 був розірваний через неналежне виконання ТОВ "Стройфаза" зобов'язань за ним, про що свідчить повідомлення позивача від 18.02.2008 на адресу ТОВ "Стройфаза" відповідного змісту. У зв`язку з необхідністю закінчення будівництва виробничо-складського комплексу позивач (замовник) уклав договір генерального підряду 20.06.2008 № 1ГП/2008 з ТОВ "Мілленніум Констракшин 3000" (генеральний підрядник), за умовами якого останній зобов`язаний здійснити комплекс заходів щодо добудови складського комплексу. Враховуючи зміну підрядника Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було видано позивачу дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.07.2009 № 478/04-03/08, в якому були внесені відповідні зміни.

Крім того, у судовому процесі встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у податковому обліку за квітень, липень, серпень 2007 року 149056,17 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "ДБУ-41" на поставку робіт з реконструкції під`їздних шляхів (дороги) до виробничо-складського комплексу в с. Калинівка на загальну суму 894339,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 149056,17 грн.), та 5043,93 грн. за податковою накладною ВАТ "Білоцерківський завод ЗБК" на поставку будівельних матеріалів і конструкцій (брус, стояк) на суму 30263,58 грн.(у т.ч. ПДВ - 5043,93 грн.).

Відповідно до акту від 23.10.2008 Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта виробничо-складський комплекс по вулиці Київській в с. Калинівка, Макарівського району Київської області був прийнятий в експлуатацію. Згідно з цим актом інвестиційна вартість об`єкту становить 150800000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, сформованого за податковими накладними ТОВ "Стройфаза", податковий орган посилався на нікчемність договору генерального підряду від 19.07.2006 № 01-0706, оскільки ТОВ "Стройфаза" не знаходиться за вказаним місцезнаходженням, не подає податкову звітність, а громадянин ОСОБА_4, який значиться директором та бухгалтером та ТОВ "Стройфаза", є засновником та директором ряду інших підприємств з ознаками фіктивності.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, складених між позивачем та ТОВ "ДБУ-41" (а.с. 133-145, т.3); актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, актів виконаних робіт по вишукуванню та проектуванню виробничо-складського комплексу, підписаних між позивачем та ТОВ "Стройфаза" (а.с.146-228, т.3); накладної від 02.08.2007 № 1434 (а.с. 132, т.3) на загальну суму 30263,58 грн.(у т.ч. ПДВ - 5043,93 грн.), виписаної ВАТ "Білоцерківський завод ЗБК"; виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ "Комадор", оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу ТОВ "Стройфаза", ТОВ "ДБУ-41" будівельних робіт, а ВАТ "Білоцерківський завод ЗБК" - будівельних матеріалів (конструкцій) та відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних робіт та товарів, до податкового кредиту.

У судовому процесі встановлено, що в період, на який припадає поставка ТОВ "Стройфаза" будівельних робіт, посаду директора цього товариства займав ОСОБА_5, який і вказаний в договорі генерального підряду від 19.07.2006 № 01-0706 як особа, що уклала цей договір від імені ТОВ "Стройфаза", а у подальшому - ОСОБА_6 Ці особи вказані як відповідальні за здійснення поставок в податкових накладних, виписаних від імені ТОВ "Стройфаза". Як свідчить приєднана до матеріалів справи копія рішення ТОВ "Строительные технологии" (Російська Федерація, м. Москва, вул. Виборгська, 1, офіс 814), єдиного учасника ТОВ "Стройфаза", від 29.10.2007 № 1/2007, ці особи були призначені на посаду директора ТОВ "Стройфаза" (а.с. 109, т.2).

Крім того, у процесі перевірки ДПІ було встановлено факт декларування ТОВ "Стройфаза" податкових зобов`язань із податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з поставки позивачу будівельних робіт.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Встановленій у судовому процесі обставині, що вартість об`єкта будівництва, визначена в акті Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта виробничо-складський комплекс по вулиці Київській в с. Калинівка, Макарівського району Київської області від 23.10.2008, не відповідає задекларованим позивачем обсягам придбаних робіт, на яку ДПІ посилається як на підтвердження відсутності факту поставки будівельних робіт ТОВ "Стройфаза", суди попередніх інстанцій дали обґрунтовану оцінку з врахуванням природи вказаного акту як документа дозвільного характеру, а не облікового документа. Той факт, що у вказаному акті Державної приймальної комісії генеральним підрядником вказано ТОВ "Мілленніум Констракшин 3000" не свідчить про відсутність реального характеру операцій з поставки позивачу ТОВ "Стройфаза" будівельних робіт, враховуючи встановлені у судовому процесі обставини розірвання позивачем договору генерального підряду з цим товариством до закінчення будівництва та укладення нового договору для його завершення з іншим генеральним підрядником - ТОВ "Мілленніум Констракшин 3000".

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми підпункту 5.4.6 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР і зробили правомірний висновок, що право позивача на віднесення до валових витрат сум страхових премій, сплачених ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"" на виконання договору страхування від 31.07.2007, укладеного на страхування ризиків під час виконання будівельних робіт по спорудженню виробничо-будівельного комплексу, виникає незалежно від дати введення цього комплексу в експлуатацію, оскільки нормою пункту 11.2 ст. 11 цього Закону із правила щодо визначення дати, коли виникає право на валові витрати, так само як і іншими правовими нормами не встановлено інше правове регулювання щодо витрат зі страхування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.