Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі №2а-5964/09/1370 (№6995/10/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання нечинними (протиправними) податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" (далі-ТОВ "Галнафто-Інвест", позивач) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова (далі-ДПІ у Галицькому районі м. Львова, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 №0001832321/0 та №0001842321/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Галицькому районі м. Львова 11.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п. 1.23, п.1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

До суду надійшла заява засновника ТОВ "Галнафто-Інвест" - ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Галнафто-Інвест".

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, колегія суддів, дійшла висновку, про необхідність закриття провадження у справі з огляду на наступне.

За змістом ст. 228 та п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує незаконні судові рішення в касаційному порядку, визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.08.2013 припинено юридичну особу ТОВ "Галнафто-Інвест" за судовим рішенням.

Правовідносини по даній справі нерозривно пов'язані з особою позивача і не допускають правонаступництва, а тому ліквідація ТОВ "Галнафто-Інвест" є підставою для закриття провадження у справі.

При цьому, колегія суддів погоджується з приведеними в касаційній скарзі доводами відповідача щодо правомірності визначення ТОВ "Галнафто-Інвест" податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 №0001832321/0 та №0001842321/0 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі акту від 07.08.2009 №1649/23-2/31441730, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ "Галнафто-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 №0001832321/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8131350,30грн. у тому числі 4379448,00грн. основного платежу та 3751902,30грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001842321/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5255335,50грн., у тому числі 3503557,00грн. основного платежу та 1751778,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем:

- п. 1.3.1, п.1.23 ст. 1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок не відображення у бухгалтерському обліку реалізації товару ТОВ "Компанія "Сервіс-Плюс", в результаті чого занижено валовий дохід в ІІІ кварталі 2008 року на загальну суму 519399,00грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 103879,70грн.;

- п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями щодо поставки товару з ПП "Донатор", ПП "Західбуденергія В.Д." з огляду на їх нікчемність, як таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки не підтверджені первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними; за господарськими операціями з ПП "Абер" та ТОВ "Інформаційна група "Схід-Захід", як таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, з огляду на відсутність у останніх основних фондів та розслідування кримінальної справи щодо обвинувачення засновника та директора ПП "Донатор", ПП "Західбуденергія В.Д.", ПП "Абер" та ТОВ "Інформаційна група "Схід-Захід" Брейдака А.К.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції з ТОВ "Компанія "Сервіс-Плюс" фактично проведено не було, а реальність вчинення спірних господарських операцій з ПП "Донатор", ПП "Західбуденергія В.Д.", ПП "Абер" та ТОВ "Інформаційна група "Схід-Захід" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, товарними накладними, податковими накладними та актами прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, судами залишено поза увагою, що встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Заперечуючи проти позовних вимог податковий орган наполягав на тому, що спірні господарські операції не мають реального характеру, а складання платником пакету документів направлено на отримання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з названими контрагентами створює лише видимість руху активів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, про що можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу про неможливість реального виконання платником господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспорту.

Слід зазначити, що у випадку, якщо товар (послуги) дійсно були поставлені платникові, проте не тією особою, яка зазначена постачальником у первинних документах, у платника не виникає права на податковий кредит та на формування валових витрат на підставі таких первинних документів, оскільки останні не відповідають критерію достовірності.

У даному разі Вищий адміністративний суд України погоджується з доводами податкового органу про те, що сукупність таких обставин, як наявність ознак анонімних структур у діяльності спірних контрагентів, відсутність у них об'єктивної можливості виконати операції з поставки та неподання платником необхідних документів, які б засвідчили фактичне вчинення дій у процесі поставки (транспортування товару, його прийняття уповноваженою особою за якістю та кількістю, тощо) свідчить про безтоварний характер розглядуваних поставок.

Враховуючи вищезазначене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, 210, 220, 221, 223, 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.