Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 у справі №2-а-10900/09/2170 за позовом прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах держави в особі Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

На розгляд суду передано вимоги прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах держави в особі Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" про стягнення 71598,21грн. пені за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області 28.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатом планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 податковим органом складено довідку від 18.03.2009 №4/170/-32125410, відповідно до якої відповідачем порушено строк перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманий з орендної плати за орендовані земельні паї за 2007-2008 роки в сумі 2187017,74грн.

У зв'язку з встановленим порушенням позивачем нараховано пеню у розмірі 71598,20грн., що є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пеня нараховується лише щодо узгодженого податкового зобов'язання, тоді як відповідна сума податку з доходів фізичних осіб, яку позивач нараховує та утримує як податковий агент, не є за своєю сутністю ані узгодженим зобов'язанням, ані податковим боргом.

Суд касаційної інстанції з таким висновком не погоджується, вважає його помилковим та передчасним з огляду на наступне.

За приписами п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Відповідно до п.п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

При цьому в силу вимог п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, а згідно п.20.2 ст.20 названого Закону фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами - є такі особи.

Згідно з п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За правилами п. "а" п.п. 16.1.2 п. 16.1 цієї ж статті нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Таким чином, з огляду на механізм сплати податку з доходів фізичних осіб самостійне визначення юридичною особою як податковим агентом сум цього податку у поданому контролюючому органові податковому розрахунку є, по суті, узгодженням податкового зобов'язання з названого податку, а тому за порушення строків його сплати на податкового агента покладається відповідальність у вигляді пені.

Проте, для того, щоб дійти однозначного висновку щодо задоволення вимог про стягнення суми пені, судам слід було вичерпно дослідити усе коло обставин щодо повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих відповідачем сум податку з доходів фізичних осіб.

Судові інстанції наведені обставини залишили поза увагою, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.