Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Рудої Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року

у справі № 2а-4464/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року № 0002162308/0.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2008 року № 0001922308/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва зазначені позови було об'єднане в одне провадження для спільного розгляду та присвоєно справі № 2а-4464/09/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Боріваж", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Оболонському районі м. Києва її правонаступником - ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 721454 від 05 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Боріваж" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: березень 2008 року, за результатами якої складений акт № 281-23-8-32307678 від 31 травня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", в результаті чого ТОВ "Боріваж" позбавляється права на бюджетне відшкодування в розмірі 5808114,00 грн. за березень 2008 року.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що оскільки ТОВ "Боріваж" не було подано у визначені строки заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, то позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування.

09 червня 2008 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001922308/0, яким згідно з підпунктами "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зменшила ТОВ "Боріваж" суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за березень 2008 року на 5808114,00 грн.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Боріваж" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: грудень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, грудень 2007 року та червень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, декларувалось в періоди: листопад 2006 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, листопад 2007 року, травень 2008 року, за результатами якої складений акт № 613-23-8-32307678 від 15 жовтня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", в результаті чого ТОВ "Боріваж" не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого на рахунок платника у банку, на загальну суму 7043373,00 грн. по наступним періодам: за грудень 2006 року - 2732152,00 грн., за квітень 2007 року - 1188054,00 грн., за травень 2007 року - 1348589,00 грн., за грудень 2007 року - 539319,00 грн., за червень 2008 року - 1235259,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вказані податкові періоди у відповідних сумах, оскільки протягом останніх 12-ти місяців мав обсяги оподатковуваних поставок у сумі 60660,00 грн., що менше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, а саме - 7043373,00 грн. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки господарські операції з придбання за міжнародними договорами обладнання для будівництва зернового терміналу відображались в бухгалтерському обліку ТОВ "Боріваж" на рахунку № 15 незавершеними капітальними інвестиціями в необоротні капітальні активи, уведення в експлуатацію яких на дату складання акту перевірки не відбулось.

16 жовтня 2008 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002162308/0, яким згідно з підпунктами "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зменшила ТОВ "Боріваж" суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість на 7043373,00 грн., у тому числі: за грудень 2006 року - 2732152,00 грн., за квітень 2007 року - 1188054,00 грн., за травень 2007 року - 1348589,00 грн., за грудень 2007 року - 539319,00 грн., за червень 2008 року - 1235259,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти виявлених перевірками порушень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зафіксовані в акті перевірки, не спростовані позивачем належними та допустимими доказами, оскільки ТОВ "Боріваж" не було подано у встановлені строки заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, а також зважаючи на те, що товариство з червня 2007 року по травень 2008 року включно мало обсяги оподатковуваних поставок менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. При цьому, суд вказав, що в судовому розгляді справи було встановлено, що податковий орган не заперечує щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, однак право ТОВ "Боріваж" на бюджетне відшкодування податку на додану вартість може бути реалізоване позивачем лише після введення терміналу по перевантаженню зернових в експлуатацію.

Однак, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, порушив вимоги статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких встановлено вимоги до законності і обґрунтованості судового рішення.

Так, у частинах 2 і 3 цієї статті зазначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

В порушення вищезазначених вимог, суд апеляційної інстанції не перевіривши доводи апеляційної скарги, не встановивши дійсні обставини справи, без посилань на відповідні докази, а також мотиви неврахування доказів, що є в матеріалах справи, постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.