Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року

у справі № 2а-48656/09/1670

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 вересня 2009 року № 0001662301 та № 0001652301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської МДПІ Полтавської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 вересня 2009 року № 0001652301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2756,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Полтавській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину "Буля", що розташований за адресою: Полтавська обл., смт. Нові Санжари, вул. Леніна, 33, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 21 серпня 2009 року на бланку № 00008855 (зареєстрований за № 0070/16/21/23/НОМЕР_3).

Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені вимоги: пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національний банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , які полягали у тому, що кошти у сумі 2750,15 грн. згідно Z-звіту № 1141 за 01 березня 2009 року були оприбутковані у в Книзі обліку розрахункових операцій № 1621000332-15, яка була зареєстрована у органі державної податкової служби лише 02 березня 2009 року, тоді як попередня Книга обліку розрахункових операцій, якою користувався позивач до 28 лютого 2009 року включно, мала достатньо місця для підклеювання Z-звіту у розділі 1 "Фіскальні звітні чеки" та здійснення запису у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків"; пунктів 1, 9, 11, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які полягали: у проведенні розрахункової операції на суму 62,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу пляшки коньяку; у незабезпеченні роздрукування та збереження у Книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів) № 1236 та № 1254; у незабезпеченні використання режиму попереднього програмування обліку кількості товарів; у неведенні обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації на загальну суму 1335,50 грн.; у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 509,90 грн. сумі коштів, яка вказана у денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 386,80 грн., яка склала 191,10 грн.

09 вересня 2009 року Полтавська МДПІ Полтавської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0001662301, яким на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 13750,00 грн.

09 вересня 2009 року Полтавська МДПІ Полтавської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0001652301, яким на підставі пунктів 1, 4, 6 статті 17, статей 21, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 4710,50 грн.

Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: факт несвоєчасного оприбуткування готівки за 01 березня 2009 року мав місце, що підтверджується записом у розділі 2 Книги обліку розрахункових операцій № 1621000332-15, яка була зареєстрована у органі державної податкової служби лише 02 березня 2009 року, та зафіксовано у акті перевірки; доказів проведення розрахункової операції на суму 62,00 грн. із застосуванням реєстратора розрахункових операцій при продажу пляшки коньяку позивачем не надано; факт незабезпечення роздрукування та збереження у Книзі обліку розрахункових операцій фіскальних Z-звітів № 1236 та № 1254 підтверджений поясненнями бухгалтера фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана у денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі, яка склала 191,10 грн., підтверджена описом грошових коштів, складеним та підписаним продавцем господарської одиниці позивача. Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд виходив з того, що обставини щодо порушення позивачем вимог пунктів 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зафіксовані у акті пе5ревірки, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи та спростовані належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Книга обліку розрахункових операцій № 1621000332-15 була зареєстрована у органі державної податкової служби лише 02 березня 2009 року (арк. справи 27).

Разом з цим, денний Z-звіт № 1141 за 01 березня 2009 року на суму 2750,15 грн. був вклеєний саме до розділу 1 "Фіскальні чеки" цієї книги, а розділ 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" вказаної книги містить також запис про оприбуткування готівкових коштів у сумі 2750,15 грн. згідно денного Z-звіту № 1141 за 01 березня 2009 року (арк. справи 28-29).

Також, матеріали справи містять копії аркушів Книги обліку розрахункових операцій, якою позивач користувався до 28 лютого 2009 року включно, з якої вбачається, що вказана книга мала достатньо місця для підклеювання Z-звіту у розділі 1 "Фіскальні звітні чеки" та здійснення запису у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" (арк. справи 63-65). Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно з абзацом 3 пункту 2.6 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до статті 2 Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у разі проведення готівкових розрахунків із використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у даних розрахункової книги та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, готівкові кошти згідно денного Z-звіту № 1141 за 01 березня 2009 року на суму 2750,15 грн. були відображені позивачем у книзі обліку розрахункових операцій лише 02 березня 2009 року, що є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої абзацом 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) .

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваного рішення № 0001662301 від 09 вересня 2009 року.

Відповідно до положень пунктів 1, 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто належним доказом невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, вказаних у денному звіті реєстратора розрахункових операцій повинен бути покупюрний опис готівкових коштів, що складають вказану невідповідність.

Як вбачається з матеріалів справи, продавцем господарської одиниці позивача був здійснений опис і перерахунок готівкових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунків, сума яких склала 505,90 грн. (арк. справи 57), тоді як згідно денного звіту реєстратора розрахункових операцій за 21 серпня 2009 року ( арк. справи 58) сума коштів повинна була становити 386,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, факт незабезпечення роздрукування та збереження у Книзі обліку розрахункових операцій фіскальних Z-звітів № 1236 та № 1254 підтверджений поясненнями бухгалтера фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (арк. справи 56).

Судами також було встановлено, що продавцем господарської одиниці позивача було здійснено розрахункову операцію на суму 62,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу пляшки коньяку, що не заперечувалось позивачем в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності, встановленої пунктами 1, 4 статті 17, статтею 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.