2а-4031/08/2170 Про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ, скасування акту перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу - 11.12.2013 Прийняття

Позов подано про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ зі складення акта перевірки від 03.06.2008 № 000862, скасування цього акта, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2008 № 0004302307.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що спірну перевірку було здійснено податковим органом з дотриманням законодавчо визначених умов та процедури її проведення, а власне факт порушення вимог пунктів 6, 10, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачем не спростовано.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та допущені судами порушення процесуальних норм, що вплинуло на можливість реалізації нею права на захист, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що згідно з графіком перевірок суб'єктів господарювання, затвердженого наказом начальника ДПІ від 02.06.2008 № 400, на підставі направлення від 02.06.2008 № 563 працівниками податкової інспекції у присутності бармену було проведено перевірку належного позивачеві кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. У ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факти: незабезпечення позивачем зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок протягом законодавчо встановленого терміну; проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товару.

Наведені обставини стали підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в загальній сумі 595 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Заперечуючи проти правомірності застосування вказаних штрафних санкцій, позивач посилається на порушення податковим органом вимог чинного законодавства при проведення спірної перевірки.

Втім, як вірно зазначили суди, вказана обставина не може слугувати підставою для звільнення суб'єкта господарювання від передбаченої законом відповідальності за допущені ним порушення.

Доказів на спростування зафіксованих в акті перевірки фактів порушення позивачем вимог пунктів 6, 10, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ОСОБА_1 у ході розгляду справи не представлено.

А відтак суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2008 № 0004302307.

Відносно решти позовних вимог Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зауважити таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача з цим позовом, далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у тій самій редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

За цим позовом позивачем оскаржуються дії податкової інспекції зі складення акта перевірки, які не відповідають наведеним критеріям. Адже такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства та її фіксування. Тому саме по собі складення акта перевірки як результат її документального оформлення не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

З тих самих мотивів не підлягає оскарженню в судовому порядку і акт перевірки, який є лише засобом фіксації виявлених правопорушень, а тому не має обов'язкового характеру та не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права у відповідній частині позову не відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі слід закрити у цій частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-4031/08/2170 змінити.

3. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб державної податкової інспекції у м. Херсоні зі складення акта перевірки від 03.06.2008 № 000862 та скасування цього акта провадження у справі закрити.

4. В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-4031/08/2170 залишити без змін.