2а-4391/12/2070 Про визнання неправомірними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення податку на додану вартість - 10.12.2013 Прийняття

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС, в якому з урахуванням уточнень просив: скасувати наказ відповідача без зазначення дати та номеру "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Сапсан", ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р.; визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Сапсан", ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.12.2011 р. № 0005412302, № 0005422302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стосовно скасування наказу та визнання неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс".

Судами попередніх інстанції встановлено, що 08.12.2011р. ДПІ у Київському районі м.Харкова проведена документальна виїзну перевірку ТОВ "Енергосервіс" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Сапасан", ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП"ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 08.12.2011 р. № 4341/23-5/30592278.

Перевірка проводилась на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.11.2011 р. № 2509.

24.11.2011 р. відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ПП "Сапсан" ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП"ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р. Термін перевірки 5 робочих днів: дата початку - 25.11.2011 р. Зазначене рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова оформлено наказом № 2509.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Наведена норма свідчить про те, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 зазначеного кодексу.

Фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач зазначив ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вказують суди, для направлення обов'язкового письмового запиту на адресу платника податків повинна бути підстава і відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, на яку посилається відповідач в наказі на проведення перевірки від 24.11.2011 р. № 2509, це є в тому разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В наказі від 24.11.2011 р. № 2509 відповідач посилається на те, що позивачем не надано відповіді та документального підтвердження в повному обсязі.

Разом з тим, судами досліджено обов'язкові письмові запити органу державної податкової служби, які були направленні на адресу позивача, та встановлено, що письмові запити не можуть вважатись тими обов'язковими письмовими запитами органу державної податкової служби, як то передбачено ст.78.1.1 ПК України (2755-17) , оскільки наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" №2509 був винесений 24.11.2011р., тобто в запитах на які посилається відповідач не додержано строку надання на них відповіді протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, на неодноразову вимогу суду відповідач так і не надав доказів отримання позивачем обов'язкових письмових запитів.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що відповідачем порушено порядок проведення позапланової виїзної перевірки передбачений п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, а саме перевірка була проведена за відсутності направлення обов'язкового письмового запиту органа державної податкової служби на адресу ТОВ "Енергосервіс" з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження щодо правовідносин з ПП "Сапсан", ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна".

Щодо вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у Київському районі м.Харкова, то судами обґрунтовано зазначено, що оскільки, наказ № 2509 від 24.11.2011 р. "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Енергосервіс" є не законним та таким, що суперечить нормам діючого законодавства, то і дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Сапсан", ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р. є неправомірними та не законними.

Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 0005412302, № 0005422302 від 27.12.2011 р.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Енергосервіс" ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Енергосервіс" з підприємствами ПП "Сапсан", ПП "Хармарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р. та п.2, п.6 ст. 198 та п.1 ст. 201 ПК України.

Спростовуючи наведені висновки податкового органу, суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначили, що відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.198.2 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.6 ст.198 даного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені вище положення Податкового кодексу України (2755-17) свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

При цьому судами попередніх інстанції враховано наведені вище положення ПК України (2755-17) та встановлено, що виконання (реальність) угод між позивачем та з ПП "Сапсан", ПП "Хартмарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД Трейд", ТОВ "Трубопласт" Україна" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати, розрахунками загальновиробничих витрат до акту, специфікаціями, графіками фінансування, графіками поставки, товарно - транспортними накладними, актами про виконання робіт, договірною ціною, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки між позивачем та ПП "Сапсан", ПП "Хартмарт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ТОВ "Трубопласт" ПП ОВД Трейд", за отримані послуги проводились в безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи.

Суму податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

На момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були офіційно зареєстрованими платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення п.2, п.6 ст. 198 та п.1 ст. 201 ПК України і винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.

Разом з тим, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Отже, вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.