Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосев А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р.

у справі №2-а-11008/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р., задоволено адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій" (далі - позивач) до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області (далі - відповідач). Скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 р. №0000032311/0, від 21.04.2010 р. №0000032311/1, від 07.07.2010 р. №0000032311/2, від 29.04.2010 р. №0000032311/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 918, 00 грн., основний платіж - 30 612, 00 грн., штрафні санкції - 15 306, 00 грн. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 р. №0000042311/0, від 21.04.2010 №0000042311/1, від 07.07.2010 р. №0000042311/2, від 29.04.2010 р. №0000042311/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 733, 50 грн., основний платіж - 24 489, 00 грн., штрафні санкції - 12 244, 50 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3, 40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. та за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2010 р. №14/2311/30614042.

Згідно висновків вказаного акта, у ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на загальну суму 30 612, 00 грн., у тому числі за IV квартал 2008 р. у розмірі 30 612, 00 грн; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 24 489, грн., у тому числі за грудень 2008 р. у розмірі 24 489, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 р. №0000032311/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45 918, 00 грн., за основним платежем - 30 612, 00 грн., штрафних санкцій - 15 306, 00 грн. та від 28.01.2010 р. №0000042311/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 733, 50 грн., за основним платежем - 24 489, 00 грн., штрафних санкцій - 12 244, 50 грн.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого спірні рішення були залишені без змін, та прийнято нові від 21.04.2010 р. №0000032311/1, від 07.07.2010 р. №0000032311/2, від 21.04.20110 р. №0000042311/1, від 07.07.2010 р. №0000042311/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кривий Ріг цемент" від імені та в інтересах Відкритого акціонерного товариства "Донцемент" та позивачем було укладено договір № 182/DN/08 купівлі-продажу цементу.

Судовими інстанціями у ході розгляду справи встановлено, що фактичне виконання зазначеного договору підтверджується отриманими позивачем податковими накладними, рахунками-фактурами, залізничними накладними про транспортування цементу залізницею. Розрахунок за отриманий товар відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями про переказ коштів з відміткою банківської установи.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем нормативних положень Закону України "Про оподаткування підприємств" (334/94-ВР) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , у результаті чого останньому донараховані податкові зобов'язання, стало встановлення того факту, що цемент за укладеним договором №182/DN/08 фактично надходив не до позивача, а до ТОВ "Енергетик".

У той же час, судами були спростовані наведені висновки відповідача, зокрема, зазначено, що 01.12.2008 р. між позивачем та ТОВ "Енергетик" було укладено договір на організацію прийомки вантажу, який надходить залізницею на під'їзні колії, що примикають до складських приміщень ТОВ "Енергетик" за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12. Наявність таких договірних відносин зумовлювало зазначення в залізничних накладних покупцем позивача, а отримувачем цементу - ТОВ "Енергетик".

При цьому, визначаючись із наведеними висновками, суди керувались наступним.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відтак, судові інстанції, задовольняючі позовні вимоги правомірно дійшли висновку стосовного того, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства.

Фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Енергетик" підтверджується відповідним актом від 31.12.2008 р. про те, що у період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. ТОВ "Енергетик" виконав свої зобов'язання у повному обсязі - сприяв прийомки товару, який надійшов на під'їзні колії до складських приміщень ТОВ "Енергетик" за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12.

Крім того, подальше використання позивачем отриманого цементу у власній господарській діяльності підтверджується укладеним 01.12.2008 р. з ПП "Гранд" договором купівлю-продажу цементу, актом приймання-передачі цементу певної марки та ваги, податковою накладною та видатковою накладною, актом звірки від 31.12.2008 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р. у справі №2-а-11008/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.