Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р.

у справі №2а-33694/08

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,

Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-відповідач) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 р. позов задоволено: визнано перевірку від 07.11.2008 р. незаконною, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2008 р. №0002232302 скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання перевірки від 07.11.2008 р. незаконною та відмовлено у задоволенні позову у зазначеній частині. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу було здійснено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт від 07.11.2008 року №06300843/2320.

Вказаною перевіркою було виявлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності пп. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акту перевірки відповідачем 24.11.2008 р. було прийнято рішення №0002232302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 666,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент проведення перевірки здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, шляхом сплати єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 від 15.12.2007 р.

Пунктами 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій, слугував висновок, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем наведених нормативних приписів внаслідок здійснення розрахункових операцій в готівковій формі при продажу товарів без застосування при цьому реєстратора розрахункових операцій.

У той же час, відповідно до п.6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Судовими інстанціями було встановлено, що товари, які реалізовувалися у магазині позивача не відносяться до підакцизних товарів, зокрема пиво у пляшках, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08. Пиво до таких товарних груп не відноситься.

Відповідно до п. 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. №1336 (1336-2000-п) , суб'єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, проводять розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках та бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів.

Зміст наведених нормативних положень у їх сукупності дозволив судам дійти обґрунтованого висновку стосовно відсутності у діях позивача порушень вимог положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , що дало їм належні правові підстави для скасування спірного рішення, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. у справі №2а-33694/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.