Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р.

у справі №2а-5910/10/2370

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Черкаській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення коштів,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Черкаській області (далі-відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення коштів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем позивачу видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_1 на період з 02.02.2010 р. по 01.02.2011 р. за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1, зі сплатою річної вартості у сумі 500,00 грн.

Позивач 10.08.2010 р. звернувся до контролюючого органу з заявою про анулювання ліцензії серії НОМЕР_1, за наслідками розгляду якої 13.08.2010 р. відповідачем було прийнято розпорядження №75/6 про анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами позивача.

Крім того, позивач 27.08.2010 р. звернувся до відповідача з заявою про повернення невикористаних ним коштів за сплату ліцензії.

Своїм листом від 24.09.2010 р. №3565/32-234 відповідач підтвердив невикористання коштів у розмірі 1/4 річної плати за дію ліцензії, а саме: за останній поточний квартал (125,00 грн.), так як підприємцем здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями на підставі вказаної ліцензії майже три поточних квартали.

Підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду стало неповернення податковим органом невикористаних коштів, сплачених позивачем за ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством не передбачено механізму повернення невикористаних коштів, сплачених за ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі та з підстав визнання відповідачем факту невикористання сплачених грошових коштів у розмірі 125,00 грн.

У той же час, із наведеними доводами судових інстанцій не може погодитись суд касаційної інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст складає 500 гривень. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. №493 (493-96-п) затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідно до пп. 34, 38 якого видача ліцензій здійснюється тільки за умови фактичного надходження 1/4 частини встановленої річної плати за ліцензію до відповідного бюджету, яке перевіряється уповноваженою на видачу ліцензій особою на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою банку про сплату) та довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету. З наближенням терміну поточної щоквартальної плати за ліцензію суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний зробити наступний внесок до відповідного бюджету в розмірі 1/4 річної суми та подати документи, перелічені в пункті 34 цього Порядку, органу, яким зареєстровано ліцензію, для внесення чергової відмітки до ліцензії та журналу обліку видачі ліцензій про дату початку і закінчення наступного граничного терміну дії ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до контролюючого органу з заявою про повернення невикористаних коштів за сплату ліцензії, на що йому була надана письмова відповідь від 24.09.2010 р. № 3565/82-234, у якій, зокрема, зазначено, що ним частково використані кошти у розмірі 375,00 грн. за продовження терміну дії ліцензії на три квартали 2010 року, і таким чином у зв'язку з анулюванням ліцензії ним не використана сума коштів лише у розмірі 125,00 грн. за ІV квартал цього ж року.

Нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) передбачено, що сплата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів, при цьому позивачем така плата була здійснена одноразово за наступні чотири квартали.

У відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як, зокрема, плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад.

За змістом ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Основним документом, що регламентує процедуру повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів є Порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 (z1000-02) .

Згідно з п.5 зазначеного Порядку, повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Системний аналіз наведених положень не дає можливості погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, які обґрунтовані відсутністю законодавчо визначеного порядку повернення надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів, зокрема, за сплату за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач визнає факт невикористання позивачем 125,00 грн. сплати за ліцензію на право роздрібної торгівлі спиртними напоями за четвертий квартал 2010 року, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для повернення позивачу такої суми коштів слід визнати передчасним, та таким, що не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р. у справі №2а-5910/10/2370 скасувати.

Справу №2а-5910/10/2370 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.