Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області, районного відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування вимоги про сплату боргу та постанови про відкриття виконавчого провадження,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі, районного відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування вимоги про сплату боргу від 05.01.2012 № ф-005у та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31326401 від 20.02.2012.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю вимоги про сплату боргу від 05.01.2012 № ф-005у та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31326401 від 20.02.2012, як таких, що прийнято без урахування сплати позивачем суми страхових внесків у складі єдиного податку.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 26 червня 1997 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

05.01.2012 Управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі винесено та на адресу позивача направлено вимогу № ф-005 про сплату боргу зі сплати страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року у сумі 1732,80 грн.

У зв'язку із несплатою позивачем визначеної у вимозі суми у добровільному порядку, Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі 22.02.2012 звернулось до районного відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції із заявою про її примусове виконання.

Постановою державного виконавця від 20.02.2012 ВП 31326401 відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника - ОСОБА_2, 1732,80 грн. заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" (727/98) поширюють свою дію на податкові відносини, у той час як страхові внески не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування, у зв'язку з чим зазначені законодавчі акти не можуть встановлювати пільги щодо їх нарахування та сплати. Також суди дійшли висновку, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, відповідний орган Пенсійного фонду має право на звернення в установленому законом порядку до відповідного підрозділу державної виконавчої служби

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI (2461-17) , фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

За приписами статей 17, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платник страхових внесків зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в повному обсязі страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.

Таким чином, оскільки базовим звітним періодом для позивача є квартал, то він зобов'язаний був сплатити нараховані страхові внески за липень - грудень 2010 року до 20 січня 2011 року, однак згідно з повідомлення-розрахунку № 1132 від 05 січня 2012 року позивачем дані страхові внески сплачені частково.

У зв'язку з цим слід зазначити, що частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

За приписами частини 3 цієї статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (б) передбачено, що якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду. А в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Отже, відповідачем на виконання вищевказаних норм на адресу позивача булла направлена вимога № ф-005у від 05 січня 2012 року про сплату боргу в загальній сумі 1732,80 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування у даному випадку Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" (727/98) , оскільки вони поширюють свою дію на податкові відносини, а страхові внески не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування та не можуть встановлювати пільги щодо їх нарахування та сплати.

Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31326401 від 20 лютого 2012 року, то колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності її прийняття з огляду на наступне.

Згідно з частинами 3, 4 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до статті 17 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області та районного відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції правомірності оскаржуваних вимоги та постанови.

За таких обставин, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.