Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Розваляєвої Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спілки підприємців, промисловців та роботодавців Керчі на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за позовом Спілки підприємців, промисловців та роботодавців Керчі до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення, -

В травні 2008 року Спілка підприємців, промисловців та роботодавців Керчі пред'явила позов до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення 31 сесії 5 скликання від 25 квітня 2008 року "Про внесення змін до рішення 31 сесії 4 скликання від 01 липня 2005 року "Про здійснення повноважень робочого органу та затвердження комісії для контролю за розміщенням зовнішньої реклами та виконанням договорів на тимчасове користування місцем розміщення рекламних конструкцій на території міста Керч".

Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Спілка підприємців, промисловців та роботодавців Керчі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на 31 сесії 5 скликання Керченська міська рада 25 квітня 2008 року прийняла рішення "Про внесення змін до рішення 31 сесії Керченської міської ради 4 скликання від 01 липня 2005 року "Про здійснення повноважень робочого органу та затвердження комісії для контролю за розміщенням зовнішньої реклами та виконанням договорів на тимчасове користування місцем розміщення рекламних конструкцій на території міста Керч", пунктом 1 якого вирішено внести зміни у договір на тимчасове користування місцем розміщення рекламних конструкцій на території міста Керч, затверджений рішенням 31 сесії Керченської міської ради 4 скликання від 01 липня 2005 року "Про здійснення повноважень робочого органу та затвердження комісії для контролю за розміщенням зовнішньої реклами та виконанням договорів на тимчасове користування місцем розміщення рекламних конструкцій та території міста Керч", виклавши його в редакції, зазначеної в додатку до даного рішення.

Пунктом 2 цього рішення внесені зміни у додаток до договору на тимчасове користування місцем розміщення рекламних конструкцій на території міста Керч, що затверджений рішенням 31 сесії Керченської міської ради 4 скликання від 01 липня 2005 року "Про здійснення повноважень робочого органу та затвердження комісії для контролю за розміщенням зовнішньої реклами та виконанням договорів на тимчасове користування місцем розміщення конструкцій на території міста Керч", виклавши "Розрахунок плати за користування місцем розміщення рекламної конструкції" в редакції, зазначеної в додатку до даного рішення.

Пунктом 3 даного рішення визнано таким, що втратило силу рішення 33 сесії Керченської міської ради 4 скликання від 23 вересня 2005 року "Про внесення змін в рішення 31 сесії Керченської міської ради 4 скликання від 01 липня 2005 року "Про здійснення повноважень робочого органу та затвердженні комісії для контролю за розміщенням зовнішньої реклами та виконанням договорів на тимчасове користування місцем розміщення рекламних конструкцій на території міста Керч".

Прийняттю цього рішення передувала публікація в газеті "Керченський робочий" № 20 від 19 лютого 2008 року проекту регуляторного акту з аналізом його впливу, з метою отримання зауважень та пропозицій від суб'єктів регуляторного процесу в адрес розробника регуляторного акта -управління архітектури і містобудівництва Керченської міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач є неприбутковою громадською організацією, рекламною діяльністю не займається та оскільки оскаржуване рішення не порушує його права й охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції не погодився, разом з цим також не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оспорюване рішення Керченської міської ради не є нормативно-правовим актом, а є регуляторним актом, який застосовується неодноразово та щодо визначеного кола осіб і який спрямований на правове регулювання господарських правовідносин, а також адміністративних правовідносин між органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Пославшись на положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) апеляційний суд зазначив, що оскільки проект регуляторного акту розглядався відповідними постійними депутатськими комісіями Керченської міської ради з наданням відповідних рекомендацій, попередній розгляд цього рішення відбувся на засіданнях постійних комісій згідно Регламенту Керченської міської ради з подальшим його прийняттям на пленарному засіданні ради, наведені позивачем обставини не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що отримані від Спілки підприємців, промисловців та роботодавців Керчі зауваження до проекту регуляторного акту були розглянуті робочим органом та були частково задоволенні, про що було повідомлено позивача листом від 19 травня 2008 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Для регуляторних актів Законом Україні "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) №1160 передбачена спеціальна процедура розробки, прийняття, оприлюднення, розробки до таких актів аналізів регуляторного впливу, здійснення щодо них заходів з відстеження результативності.

Відповідно до статті 4 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним з принципів державної регуляторної політики є прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Згідно статті 5 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Частиною 1 статті 8 Закону передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта повинен бути розроблений аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. При цьому проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Згідно статті 36 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" №1160 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Як вбачається із матеріалів справи отримані від Спілки підприємців, промисловців та роботодавців Керчі зауваження до проекту регуляторного акту, були розглянуті робочим органом та частково були задоволені, про що повідомлено позивача листом від 19 травня 2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

Будь-яких рішень щодо направлення проекту регуляторного акту на доопрацювання Управлінню архітектури та містобудування, який є робочим органом міської ради у сфері рекламної діяльності, постійною комісією не приймалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що прийняття оскаржуваного регуляторного акту відбулось без порушення порядку, визначеного Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, помилки рішення суду першої інстанції виправив, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Спілки підприємців, промисловців та роботодавців Керчі залишити без задоволення, а постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.