Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Розваляєвої Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області про визнання нечинним пункту вимоги, -

14 березня 2011 року Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради пред'явило позов до Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області про визнання нечинним пункту 2 вимоги Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області від 03 березня 2011 року № 17-05-17/1263 "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень" щодо повернення Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради використаних протягом 2005-2008 років за нецільовим призначенням коштів субвенції в сумі 5512671,40 грн. до загального фонду Державного бюджету.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано пункт 2 вимоги Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області від 03 березня 2011 року № 17-05-17/1263 "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень" щодо повернення Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради використаних протягом 2005-2008 років за нецільовим призначенням кошти субвенції в сумі 5512671,4грн. до загального фонду державного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 21080500 "Інші надходження" на р/р 31111090700002, Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області, МФО 833017, одержувач - Державний бюджет м. Рівне, ЄДРПОУ 22586331.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області задоволено.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на виконання звернень прокуратури м. Рівне від 30 грудня 2010 року, СВ УСБУ в Рівненській області від 11 січня 2011 року, згідно рішень Рівненського міського суду від 30 грудня 2010 року, від 11 січня 2011 року та від 13 січня 2011 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 13 січня 2011 року головним контролером-ревізором з питань будівництва КРУ в Рівненській області Ярусевичем А.Я. проведено виїзну позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні капітального будівництва Рівненського міськвиконкому за період з 11 квітня 2005 року по 01 грудня 2010 року.

За наслідками ревізії складено акт від 25 січня 2011 року №17-05-06/4, згідно висновків якого виявлено нецільове та неефективне використання позивачем бюджетних коштів (субвенції) на суму 5512671,40грн., зокрема у 2005 році - на 1130000,00грн., у 2006 році - на 2025000,00грн., у 2007 році - на 1621499,88 грн., у 2008 році на 736171,52грн..

На підставі акту ревізії 03 березня 2011 року КРУ в Рівненській області складено вимогу №17-05-17/1263, якою зобов'язано Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради опрацювати матеріали ревізії, вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб та повернути використані протягом 2005-2008 років за нецільовим призначенням кошти субвенції в сумі 5512671,40 грн. до загального фонду Державного бюджету.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що усі передбачені бюджетні асигнування освоєні виключно для спорудження житлового будинку на розі вул. Черняка, 4/5 у м. Рівному, а тому надані бюджетні асигнування позивачем спрямовано на цілі, що відповідають бюджетним призначенням, установленим законами про Державний бюджет України на відповідні роки та рішеннями Рівненської міської ради від 16 червня 2005 року № 1397, від 09 березня 2006 року №1972, від 26 квітня 2007 року №607, від 12 червня 2008 року №1522.

Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки забудовником ТОВ "Інвестжитлобуд" не виконано умов договорів, укладених з позивачем, й відповідно не здано житло у кількості, обумовленій цими договорами, мало місце неефективне використання бюджетних коштів.

Пунктом 5 частини 1 статті 117 Бюджетного кодексу України передбачено, що повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини 1 статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпункту 24 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме зокрема, нецільове використання бюджетних коштів.

Неефективне витрачання бюджетних коштів, унаслідок якого не було досягнуто встановлених цілей, не є порушенням бюджетного законодавства, оскільки не передбачено статтею 116 Бюджетного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що при аналізі бюджетного законодавства, всупереч норм Бюджетного кодексу України (2456-17) та Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 року № 538-р (538-2002-р) , судом першої інстанції ототожнено цілі використання бюджетних призначень з конкретною метою використання бюджетних асигнувань. Суд першої інстанції з'ясувавши ціль бюджетних призначень, визначених у Державному бюджеті Україні, не встановив конкретну мету бюджетних асигнувань, визначених постановами Кабінету Міністрів України та не встановив суть нецільового використання бюджетних коштів, яку виявлено Контрольно-ревізійним управлінням у Рівненській області.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

У відповідності до статті 119 Бюджетного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нецільове використання бюджетних коштів - витрачання їх на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет; виділеним бюджетним асигнуванням; кошторису (кодам економічної класифікації видатків). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 року № 538-р (538-2002-р) схвалено Концепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі.

Метою запровадження програмно-цільового методу є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності використання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом застосовується паспорт бюджетної програми.

За наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року № 1098 (z0047-03) паспорт бюджетної програми визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, на основі яких здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Згідно Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі мета бюджетної програми - законодавчо визначені основні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми; завдання бюджетної програми - конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників.

Відповідно до статті 97 Бюджетного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) як допомога на часткове фінансування програм і заходів соціального та іншого розвитку з державного бюджету місцевим бюджетам виділяється субвенція.

Згідно статті 1 Бюджетного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне асигнування - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Одним із видів бюджетних асигнувань являються субвенції.

Субвенція - міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

За програмно-цільовим методом зміст Порядку використання субвенцій, який затверджується Кабінетом Міністрів України, узгоджується із характеристиками паспорту бюджетної програми на відповідний рік (п.п. 4, 5 Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року № 1098 (z0047-03) ).

Одержувач бюджетних коштів (субвенції) використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що являє собою розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів.

Ревізією встановлено, що одержувачем бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради в 2005-2008 роках кошти субвенції, виділені з Державного бюджету на будівництво та придбання квартир для окремих категорій громадян, використані на будівництво житлового будинку по вул. Черняка 4/5 у м. Рівне, введення в експлуатацію якого не передбачалось у році поточного фінансування, чим порушено пункт 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2003 № 1550 (1550-2003-п) ; пункт 3 Порядку, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 706 (706-2006-п) ; пункти 4, 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 506 (506-2007-п) (зі змінами). Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 року № 538-р (538-2002-р) ; Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2003 № 1550 (1550-2003-п) , від 22 травня 2006 року № 706 (706-2006-п) , від 21 березня 2007 року № 506 (506-2007-п) , наказ Міністерства фінансів України від № 1098 (z0047-03) являються нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, які регулюють бюджетні відносини і згідно статті 4 Бюджетного Кодексу України належать до бюджетного законодавства України.

Використання Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської бюджетних асигнувань в сумі 5512671,4 грн. не на конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду в межах виділених коштів, є нецільовим використанням бюджетних коштів та порушенням частини 8 статті 7 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.