Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Замостянського районного суду м.Вінниці від 23 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок, -

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2007 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з військової частини А-0549 на користь ОСОБА_3 з 01 липня 2001 року по 31 грудня 2006 року в розмірі 27022,03 грн., ОСОБА_2 з 11 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року в розмірі 31178,50 грн., ОСОБА_4 з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року в розмірі 26255,09 грн. з урахуванням коефіцієнта інфляції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У жовтні 20111 року Військовий прокурор Вінницького гарнізону в інтересах держави (органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах) - Міністерства оборони України в особі військової частини А 0549 звернувся до суду з заявою про поворот виконання судового рішення.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 заяву про поворот виконання рішення задоволено. Допущено поворот виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2007 року по справі 2-238-2007. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь військової частини А-0549 грошові кошти в сумі 31178,50 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2011 року посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Згідно частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Частинами другою та третьою статті 265 цього Кодексу встановлено, що у випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Відповідно до положень статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Згідно частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Продовольче забезпечення (чи компенсація його вартості) за своїм змістом не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, а тому враховуючи, що питання виплати компенсації замість продовольчого пайка за своїм змістом не належить до грошового утримання та не являється періодичними платежами з Державного бюджету України, то особливості, передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку на спірні правовідносини з приводу повороту виконання не поширюються.

Відповідно до статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають повороту виконання судові рішення, предметом яких було стягнення виплат, які згідно частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" складають структуру грошового забезпечення військовослужбовців. Натомість продовольче забезпечення є окремим самостійним видом забезпечення, яке згідно частини першої статті 9-1 вищевказаного Закону здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення заяви Військового прокурору Вінницького гарнізону про поворот виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2007 року по справі 2-238-2007 та стягнення з ОСОБА_2 на користь військової частини А-0549 грошових коштів в сумі 31178,50 грн.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.