Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників приватного акціонерного товариства "Академрембуд" Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Чумаченко Т.А., Петриченко Ю.П., Балицького А.В., Кононця С.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Академрембуд" на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Академрембуд" до Сімеїзської селищної ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення, -

11 жовтня 2011 року приватне акціонерне товариство "Академрембуд" (далі - ПАТ "Академрембуд") пред'явило позов до Сімеїзської селищної ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення Сімеїзської селищної ради від 07 серпня 2009 року № 57 "Про задоволення протесту прокуратури Автономної Республіки Крим і скасування рішення Сімеїзської селищної ради № 19 від 16 квітня 2009 року "Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0455га для обслуговування нежитлових приміщень за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Кацівелі, вул. Віткевіча, 6".

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року позов ПАТ "Академрембуд" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сімеїзської селищної ради від 07 серпня 2009 року № 57 "Про задоволення протесту прокуратури Автономної Республіки Крим і скасування рішення Сімеїзської селищної ради № 19 від 16 квітня 2009 року "Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0455га для обслуговування нежитлових приміщень за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Кацівелі, вул. Віткевіча, 6".

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року апеляційну скаргу Сімеїзської селищної ради задоволено, постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПАТ "Академрембуд" відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ПАТ "Академрембуд", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що пунктом 1.1. рішення № 19 Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року закритому акціонерному товариству "Академрембуд" надано дозвіл на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових приміщень площею 0,0455га по вул. Віткевича, 6, у смт.Кацівелі, м. Ялта, Автономної Республіки Крим.

21 липня 2009 року прокуратурою Автономної Республіки Крим на пункти 1.1., 1.2, 1.3 рішення Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року № 19 "Про розгляд заяв щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам на землях Сімеїзької селищної ради" 21 липня 2009 року був внесений протест в порядку нагляду з вимогою скасувати пункт 1.1. цього рішення.

Розглянувши зазначений протест Сімеїзька селищна рада Автономної Республіки Крим прийняла рішення № 57 від 07 серпня 2009 року, яким протест прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнила.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) у справі № 1 -9/2009 від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, яким роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв з порушенням вимог чинного законодавства України та вийшов за межі своїх повноважень, оскільки рада, отримавши протест прокуратури, повинна була з'ясувати усі зазначені обставини в протесті та звернутися до суду про скасувати цього рішення в судовому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення Сімеїзької селищної ради від 16 квітня 2009 року № 19, яким надано дозвіл ЗАТ "Академрембуд" на складання проекту відводу земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0455 га для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Віткевича, 6, смт. Кацівелі, м. Ялта, Автономної Республіки Крим, не є таким, на підставі якого у позивача виникло певне право, та не є реалізованим, тобто таким яке вичерпало свою дію виконанням, а тому не позбавляє орган місцевого самоврядування права за протестом прокурора скасувати прийнятий ним правовий акт.

Враховуючи, що рішенням Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим № 19 від 16 квітня 2009 року дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки надано позивачу без попереднього погодження з відповідними органами щодо вибору місця розташування земельної ділянки, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки не може враховуватись як дія по розпорядженню земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Сімеїзька селищна рада Автономної Республіки Крим мала право скасовувати власне рішення за протестом прокурора з підстав невідповідності цього рішення нормам діючого законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частинами 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Разом з цим на Прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру" (1789-12) , прийнятий до набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію‚ прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя‚ четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) порядку з одночасним зверненням до суду.

Як вбачається із матеріалів справи пунктом 1.1. рішення № 19 Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року закритому акціонерному товариству "Академрембуд" надано дозвіл на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових приміщень площею 0,0455га по вул. Віткевича, 6, у смт. Кацівелі, м. Ялта, Автономної Республіки Крим.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення 07 серпня 2009 року територіальними органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини було надані позитивні висновки про можливість відведення земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що на підставі рішення № 19 Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року виникли правовідносини, пов'язані із реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивачів щодо користування та володіння земельною ділянкою, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що Сімеїзька селищна рада Автономної Республіки Крим, скасовуючи своє попереднє рішення, діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституцією та законам України.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ "Академрембуд" та скасував рішення Сімеїзської селищної ради від 07 серпня 2009 року № 57, проте судом апеляційної інстанції помилково було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями ст. ст. 220, 221, 226, 230, 232 КАС України, -

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Академрембуд" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року скасувати, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.