820/1981/13-а Про визнання дій неправомірними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів - 04.12.2013 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за позовом ПАТ "Євроцемент-Україна" до Харківської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та скасування рішень за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року,

У червні 2011 року позивач звернувся в суд із позовом до Харківської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та скасування рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача про визначення митної вартості, доведене листом № 20/02-5667 від 12 травня 2011 року, яким фактично доведено до сплати суму ПДВ 1 285 606,42 грн.

Визнано неправомірними та скасовано рішення відповідача від 03 лютого 2011 року №807000006/2011/400058/1, від 03 лютого 2011 року №807000006/2011/400062/1, від 07 лютого 2011 року №807000006/2011/400069/1, від 8 лютого 2011 року №807000006/2011/400073/1, від 13 лютого 2011 року №807000006/2011/400082/1 про визначення митної вартості товару. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПАТ "Євро цемент - Україна" є правонаступником ВАТ "Євроцемент - Україна", згідно нової редакції статуту ПАТ "Євроцемент - Україна" від 23 травня 2011 року № 14471050024000082 (т.1, а.с.13-15), та зареєстроване як юридична особа (т.1, а.с.16), вид діяльності за КВЕД: виробництво цементу, оптова торгівля будівельними матеріалами, будівництво будівель, добування вапняку, гіпсу та крейди, розподілення та постачання електроенергії, розподілення та постачання газу, згідно довідки з ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 17).

На підставі контракту № ЕСТ/29С-09 від 27 квітня 2009 року, позивачем укладено із ЗАТ "Євроцемент трейд", проводилась поставка товару - клінкер портландцеметний (навалом) по ціні 1800 (рос) руб за 1 тонну (до 01 липня 2009 року), по 1670 (рос) руб/тн - з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, та 1740 (рос) руб/тн - з 01 січня ПО 15 березня 2011 року (т. 3 а.с. 55-60).

ВАТ "Євроцемент - Україна" були подані до митного оформлення ВМД: №807070006/2011/421463 від 03 лютого 2011 року, № 807070006/2011/421521 від 03 лютого 2011 року, № 807070006/2011/421635 від 07 лютого 2б11 року, № 807070006/2011/421774 від 08 лютого 2011 року, № 807070006/2011/422042 від 13 лютого 2011 року з визначенням митної вартості товару 1740 (рос) руб/тн за ціною контракту, а також були надані документи: рахунки фактури (інвойс), залізнично-дорожні накладні, довідки про проведення декларування валютних цінностей, рішення органу сертифікації, сертифікати походження товару, облікова картка, довідки щодо вартості товару, ВМД країни відправлення.

Здійснюючи митним органом контроль митної вартості товарів з використанням інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, було встановлено, що визначена позивачем митна вартість ввезеного товару нижча, ніж ціни на аналогічний товар, ввезений на митну територію України позивачем. У зв'язку із чим з декларантом була проведена процедура консультацій, позивачу запропоновано надати для підтвердження митної вартості додаткові документи. Відповідний запис про надання додаткових документів був зроблений посадовою особою митниці у деклараціях та відповідні відмітки декларанта.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів, відповідачем щодо імпортованого позивачем товару були прийняті наступні рішення про визначення митної вартості: від 03 лютого 2011 року №807000006/2011/400058/1, від 03 лютого 2011 року №807000006/2011/400062/1, від 07 лютого 2011 року №807000006/2011/400069/1, від 08 лютого 2011 року №807000006/2011/400073/1, від 13 лютого 2011 року №807000006/2011/400082/1, якими встановлена митна вартість товару 1907 (рос) руб/тн за другим методом щодо ідентичного товару, ввезеного та оформленого у митному відношенні позивачем (т. 3 а.с. 69, 73, 77, 81, 85).

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові, платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Харківської обласної митниці з заявою про здійснення випуску даних товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною Харківською обласною митницею, з подальшою можливістю підтвердити заявлену позивачем митну вартість в термін 90 днів (т. 3 а.с. 70, 74, 78, 82, 86).

Відповідачем було надано дозвіл на випуск товару під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету сутуги податків та зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною рішеннями від 03 лютого 2011 року № 807000006/2011/400058/1, від 03 лютого 2011 року №807000006/2011/400062/1, від 07 лютого 2011 року № .807000006/2011/400069/1, від 08 лютого 2011 року №807000006/2011/400073/1, від 13 лютого 2011 року № 807000006/2011/400082/1, якими встановлена митна вартість товару 1907 (рос) руб/тн (т. 3 а.с. 71, 75, 79, 83, 87).

Не погоджуючись із зазначеною вище вартістю товарів, позивач неодноразово звертався на до відповідача з листами щодо перегляду рішень про визначення митної вартості, прийнятих протягом періоду лютий - травень 2011 року (т.3 а.с.96-102).

Зі справи вбачається, що Листом від 12 травня 2011 року № 20/02-5667 Харківською обласною митницею позивачу було повідомлено, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України та в порядку, передбаченому наказом Держмитслужби України № 230 від 17 березня 2008 року (z0259-08) "Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України", позивачем було надано додаткові відомості для перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, з яких вбачається відсутність додаткової цінової інформації від виробника товару, що піддається розрахунку, у зв'язку з чим у митниці залишились сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Підстави для перегляду вищезазначеної митної вартості, зазначеної в рішеннях за вищевказаний термін, відсутні (т.3 а.с. 127).

Так, відповідно до ст. 70 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 259 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. за №1375 (1375-2003-п) .

Згідно зазначеного вище Порядку, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, суд, ухвалюючи рішення, дійшов обгрунтованого висновку про те, що дії відповідача є неправомірними через недотримання вимог діючого законодавства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення Харківської обласної митниці від 03 лютого 2011 року № 807000006/2011/400058/1, від 03 лютого 2011 року №807000006/2011/400062/1, від 07 лютого 2011 року № .807000006/2011/400069/1, від 08 лютого 2011 року №807000006/2011/400073/1, від 13 лютого 2011 року № 807000006/2011/400082/1підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишити без змін.