2а-8382/09/1070 Про скасування рішення щодо реєстрації права власності на будинок, та відповідного запису в реєстрі прав власності в частині встановлення права власності на частину зазначеного житлового будинку - 04.12.2013 Прийняття

провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_8 до Реєстратора КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" - Денисюк Алли Михайлівни, третя особа - ОСОБА_5 про скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року,

У липні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Реєстратора КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" - Денисюк Алли Михайлівни, третя особа - ОСОБА_5 про скасування рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, третя особа звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року апеляційну скаргу третьої особи задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанову суду першої інстанції слід залишити в силі.

Зі справи вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 03 вересня 2008 року, укладеного з продавцем ОСОБА_9, позивачем був придбаний житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1.

Вказаний договір був укладений в письмовій формі та посвідчений державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Білоцерківського нотаріального округу Магдич Т.І., зареєстрований з реєстрі 03 вересня 2009 року за № 1-4603.

Вказаний договір був зареєстрований в Комунальному підприємстві Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 05 вересня 2008 року. За результатами реєстрації відповідачем надано позивачу витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 20128585 від 05 вересня 2008 року зі змісту якого і вбачається, що за реєстраційним № 24207108 номер запису 9322 в книзі 81 за типом об'єкту: будинок за адресою: АДРЕСА_1 міститься інформація про власника - ОСОБА_8, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 1-4603 (03 вересня 2008 року), Друга білоцерківська міська державна нотаріальна контора, форма власності - приватна, частка 1/1.

Між позивачем та ОСОБА_9 03 вересня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 0612 га, наданої для будівництва та у обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_1.

Позивачу 13 травня 2009 року був виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 684706.

На запит Білоцерківської міської юридичної консультації, що діяла за усним дорученням позивача від 06 липня 2009 року, було надано інформаційну довідку про зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки № 23210127, позивачу стало відомо, що 26 травня 2009 року за типом об'єкту: будинок за адресою: АДРЕСА_1 - міститься інформація про власника - ОСОБА_8, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 1-4603 (03 вересня 2008 року), Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, форма власності - приватна спільна часткова, частка власності Ѕ, власник ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1), підстава власності: рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року, форма власності - приватна спільна часткова, частка власності - Ѕ.

З часу придбання житлового будинку позивачем договори купівлі-продажу або інші право чини наслідком яких є відчудження Ѕ нерухомого майна не укладались.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного рішення відповідача та відповідного запису в реєстрі прав власності в частині встановлення за ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину зазначеного житлового будинку є неправомірним.

З таким висновком суду, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися, оскільки він порушує норми процесуального закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку встановленому закону.

Частина 5 ст.3 зазначеного вище Закону вказує на те, що реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється у разі вчинення право чинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Статтею 20 Закону регламентовано, що документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам встановленим цим Законом, Цивільним кодексом (435-15) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Статтями 317, 319, 321 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать всі права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", проведення державної реєстрації речових прав проводиться у наступному порядку, зокрема: облік заяви про державну реєстрацію речових прав, прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав, встановлення відсутності підстав для відмови у державній реєстрації речових прав, державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав. присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна, видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.

Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших передбачених законом підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви право володільця (набувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право або уповноважених ним (нею) осіб.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про право чини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну або припинення речового права.

Частиною 2 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Статтею 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що дія чи бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав або в судовому порядку.

Судом встановлено, що рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було прийнято 18 грудня 2007 року рішення про визнання за ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1.

Однак, в зазначеному вище рішенні суду першої інстанції зазначено, що поданому для реєстрації права власності на Ѕ частину житлового будинку за ОСОБА_5 не було зазначено про припинення або скасування права власності ОСОБА_8 на Ѕ частину житлового будинку, проведення реєстрації права за ОСОБА_5 в разі технічної можливості повинно було відбуватись виключно без скасування права власності ОСОБА_8

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно вказав на те, що така реєстрація є технічно неспроможною, оскільки на час направлення ОСОБА_5 заяви про реєстрацію за нею Ѕ частини будинку на підставі рішення суду, право власності на 1/1 (на одну цілу) житлового будинку вже було зареєстровано, додаткова реєстрація права власності на Ѕ частину будинку призвела б до того, що житловий будинок мав 1.5/1 цілих при попередньому вихідному значенні 1/1 (одна ціла).

Згідно п.6 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Суд, ухвалюючи рішення, правильно вказав на те, що оскільки на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 вересня 2008 року 1-4603 посвідченого Другою Білоцерківською міською державною реєстраційним номером 24207108 по типу об'єкту: будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 було прийнято рішення реєстратора Денисюк А.М. від 26 травня 2009 року про реєстрацію права власності за реєстраційним номером майна в реєстрі 24207108 по типу об"єкту: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу житлового будинку від 03 вересня 2008 року 1-4603 посвідченого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою за власником ОСОБА_8 форма власності - приватна спільна часткова, частка власності Ѕ грубо суперечить порядку реєстрації прав власності на нерухоме майно встановленому Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .

Внаслідок прийнятого рішення реєстратора Денисюк А.М. про реєстрацію за позивачем права власності на житловий будинок в розмірі Ѕ, при наявності в реєстрі інформації про належність йому 1/1 частини будинку. Позивача було безпідставно позбавлено права власності на Ѕ частину власного будинку за відсутності вчиненого від імені позивача правочину щодо відчуження частки в розмірі Ѕ зазначеного нерухомого майна.

Суд першої інстанції, у своєму рішенні вірно вказав на те, що рішення реєстратора Денисюк А.М. про реєстрацію за позивачем права власності на житловий будинок в розмірі Ѕ прийнятого за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості і право власності на 1/1 (одну цілу) житлового будинку по АДРЕСА_1 було зареєстровано раніше за ОСОБА_8, а надане судове рішення ОСОБА_5 не скасовувало (не припиняло) його права власності на Ѕ частину житлового будинку - наявні підстави для відмови в державній реєстрації речових прав відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

У своєму рішенні, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що в даному випадку державний реєстратор зобов'язаний був привести у відповідність технічну документацію по житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 і не допустити повторної реєстрації права власності на Ѕ частину вказаного будинку, оскільки заявлене право власності вже зареєстроване.

Крім того, судом встановлено, що до матеріалів адміністративної справи були залучені належним чином завірені копії двох технічних паспортів на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційний номер справи №1749, реєстровий номер 9322), видані 09 червня 2008 року (а.с.14-17). При цьому, один із екземплярів технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 09 червня 2008 року знаходиться у ОСОБА_8 з розміром частки власності 1/1, форма власності приватна, а другий екземпляр технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 09 червня 2008 року знаходиться у ОСОБА_5 з розміром частки власності Ѕ, форма власності приватна.

Суд, аналізуючи екземпляр технічного паспорту на (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 09 червня 2008 року (реєстровий № 9322), що знаходиться у ОСОБА_5 з розміром частки власності Ѕ вказав, що форма власності приватна часткова, можна стверджувати, що реєстраційні дані зазначеного технічного паспорту не відповідають дійсності, оскільки рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 18 грудня 2007 року набрало законної сили тільки 4 березня 2009 року, однак, на момент видачі технічного паспорту від 09 червня 2008 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 пред'явлене для реєстрації права власності вищевказане судове рішення (яке стало підставою для видачі технічного паспорту) не набрало законної сили.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що фактична реєстрація права власності Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" на Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 відбулася 26 травня 2009 року, а технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 був виданий ОСОБА_5 09 червня 2008 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним реєстратором Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" проведено реєстрацію частки власності Ѕ за власником ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) підстава власності: рішення суду /-/ 18.12.2007 р. / Білоцерківський міськрайонний суд, форма власності - приватна спільна часткова, частка власності Ѕ було з численними порушеннями, що є підставою для скасування рішення реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації" Денисюк А.М. від 26 травня 2009 року та запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно (Державний реєстр прав) про реєстрацію за типом об'єкту: будинок, реєстраційний номер 20128585 (Розділу Державного реєстру прав) за адресою: АДРЕСА_1; власник: ОСОБА_8 (номер ДРФО НОМЕР_2), підстава власності - договір купівлі продажу 1-4603 (03.09.2008 року) / Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, форма власності - приватна спільна часткова, частка власності Ѕ; власник: ОСОБА_5 (номер ДРФО НОМЕР_1) підстава власності: рішення суду 18.12.2007 р. Білоцерківський міськрайонний суд. форма власності - приватна спільна часткова, частка власності Ѕ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особа: Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області. Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, Державна реєстраційна служба України про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції, не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і підлягає скасуванню. Постанову суду першої інстанції слід залишити в силі.

За правилами ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.