Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Малиніна В.В.,

Весельської Т.Ф.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Джанкой Автономної Республіки Крим про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій та державної адресної допомоги,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Джанкой Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року,

У вересні 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Джанкой Автономної Республіки Крим (далі - відділення Фонду), в якому просило стягнути з відповідача невідшкодовані витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та адресну допомогу, яка включається до складу пенсії в сумі 2429,10 гривень.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) відділення Фонду повинно відшкодовувати УПФ всі витрати, пов'язані з виплатами особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі і витрати з виплати державної адресної допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з відділення Фонду суми невідшкодованих витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4, в сумі 559,44 гривень, за період квітень - вересень 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2013 року, за результатами розгляду касаційної скарги УПФ, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної відділення Фонду посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи: допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого: допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, наведено у статті 21 Закону № 1105-ХІV. Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 81 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1105-ХІV (1105-14) , Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відділення Фонду зобов'язане відшкодувати УПФ суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року № 21-361а12 та від 20 лютого 2012 року № 21-462а11.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 232-1 КАС України якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

Частиною другою статті 232-1 КАС України встановлено, що залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює постанову відповідно до статей 231 і 232 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або постанову суду касаційної інстанції.

Зважаючи на те, що Вищий адміністративний суд України своєю постановою від 29 травня 2013 року помилково скасував обґрунтовані та законні рішення судів попередніх інстанцій, його рішення підлягає скасуванню за правилами, передбаченими статтею 232-1 КАС України, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 222, 232-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Джанкой Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2013 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.