Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді - доповідача Мироненка О.В.

суддів - Сороки М.О.

Чумаченко Т.А.

провівши попередній розгляд справи за позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів м. Києва до Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" про стягнення штрафу за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів у розмірі 81237,00 грн. за касаційною скаргою Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року,

У травні 2009 року прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів м. Києва звернувся в суд із позовом до Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" про стягнення штрафу за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів у розмірі 81237,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем 12 січня 2008 року було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою № 10-ПІ.

У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 135 осіб.

У зв'язку з цим кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог частини першої ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна становити 5 осіб.

Згідно наданого відповідачем звіту за формою № 10-ПІ, на підприємстві відповідача у 2007 році працювало 2 інваліди.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не - може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Зі справи вбачається, що відповідачем у 2007 році звіт про наявність вакансій до Святошинського районного центру зайнятості подавався лише станом на 31 травня 2007 року. Разом з тим. Вказаний звіт не містив інформації про наявність вакансій для інвалідів, оскільки розділ 15 вказаного звіту не був заповнений.

Згідно листа Святошинського районного центру зайнятості № 04-30/5395 від 21 серпня 2008 року ОП "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" вакансії для працевлаштування інвалідів не надавалися.

Таким чином, суд ухвалюючи рішення, виходив з того, що відповідачем у 2007 році не було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідного центру зайнятості з метою їх працевлаштування.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" залишити без задоволення, прокурора постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.