Вищий адміністративний суд України у складі:суддя Костенко М.І. - головуючий, суддіБухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Ковтун О.С.,

та представників сторін:

позивача -не з'явились,

відповідача - не з'явились,

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі - Чаплинська МДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2009

та ухвалу Одеськогоапеляційногоадміністративного суду від 11.05.2011

у справі № 2-а-3395/09/2170

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичнеекологічно-чистесільське господарство Махаріші" (далі - Товариство)

до Чаплинської МДПІ

та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області,

за участю прокуратури Херсонської області,

про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.11.2007 № 0000162351/0 та про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 2 358 079 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011, позов задоволено повністю.

Посилаючись на неправильність застосування судами положень підпункту 7.7.1, 7.7.8 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, Чаплинська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити в позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Чапдинської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, щоЧаплинською МДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2007 року, оформлену актом від 19.11.2007 № 70/230-32472052.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 358 079 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем як сільськогосподарським товаровиробником, що є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, до загальної декларації з ПДВ суми цього податку, сплаченого при розмитненні імпортованої сільгосптехніки.

Також ЧаплинськаМДПІ не визнала право позивача на включення до розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ, сплаченої у ціні придбаної сільськогосподарської продукції у товариства з обмеженою відповідальністю "ВішваАнанда".

При цьому відповідач керувався пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що питома вага доходу Підприємства від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у загальній сумі валового доходу за попередній рік не досягла 50% як кваліфікуючої умови поширення зазначеного режиму оподаткування на платника.

При цьому при обчисленні доходу Підприємства від сільськогосподарської діяльності судами не враховувалися операції з поставки позивачем агротехнічних робіт по оранню, культивації, посіву тощо, які здійснювалися позивачем у попередньому звітному році.

У той же час Чаплинська МДПІ посилається на те, що при розгляді адміністративної справи № 13/518-АП-07 судами було встановлено відповідність діяльності позивача умовам, з якими пункт 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує застосування спеціального режиму.

І хоча з огляду на зміст частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наведена обставина не має сили абсолютної преюдиції, однак з огляду на заперечення відповідача підлягає належній перевірці та за необхідності - спростуванню належними доказами.

А відтак у даному разі при розрахунку питомої ваги доходу Підприємства від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у загальній сумі валового доходу за попередній рік судам необхідно було оцінити операції, що здійснювалися позивачем у 2006 році, з урахуванням Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 (va375202-05) , яким визначено види діяльності, що належать до сільського господарства для отримання платником статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Лише за наслідками такої правової оцінки суди могли дійти правильного висновку про об'єктивну відповідність позивача критеріям, з якими закон пов'язує поширення спеціального режиму оподаткування ПДВ, передбаченого пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", та, відповідно, про законність (або протиправність) оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як вищенаведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень.

А відтак оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2009та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011у справі № 2-а-3395/09/2170скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.