Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бевшевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-9262/10/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Приватного підприємства "ЕЛЕГАНС" про примусове стягнення заборгованості перед бюджетом

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі-ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, позивач) до Приватного підприємства "ЕЛЕГАНС" (далі-ПП "ЕЛЕГАНС", відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 1980,88 грн., у тому числі 1810,88 грн. з податку на прибуток підприємств та 170,00 грн. з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ЕЛЕГАНС" податковий борг у розмірі 170,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що вони заявлені з пропуском строку, встановленого п.п.15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі- Закон України № 2181-ІІІ (2181-14) ).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва 07.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2); податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3).

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону податкове, зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2 цього пункту, яким встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. В силу пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ у разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що фактично борг у розмірі 1423,00 грн. (несплачена частина боргу по другій податковій вимозі № 2/7241) виник ще у листопаді 2006 року; борг у розмірі 170,00 грн. (за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2006 № 00134661505/0) виник у січні 2007 року; борг у розмірі 200,00 грн. (за податковим повідомленням-рішенням від 24.02. 2007 № 002491/5503/0) та борг по пені у розмірі 17,88 грн. виник у квітні 2007 року.

Докази, що зазначені податкова вимога та податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному чи судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначене, а також, що з даним позовом до суду податковий орган в звернувся 15.06.2010, тобто поза межами строку, встановленого п.п.15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення податкового боргу у розмірі 1810,88 грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.